- Тату, я з тобою! - мала Катруся вмить опинилась за воротами, де батько ладнав мішок і косу на велосипед, обережно прикріплюючи їх гумовим тросом з гачками на кінцях.
- Та там сиро, доця...
Але дівчинка вже мостилась на задній багажник велосипеда.
Не так давно був дощ, проте літнє пекуче сонце вже майже все висушило. Де-не-де лишилися сліди дощу в калабанях.
Поле розкидало свої широкі обійми аж ген-ген до залізничних колій. Частково вздовж них йшла так звана "посадка" - насадження з дерев.
Вузькою польовою стежиною їхали на велосипеді тато з Катрусею, про щось весело гомоніли...
- Ось тут зараз зупинимось, трошки накосимо, а потім ще трохи там, де абрикоси-дички.
В господарстві було чимало кроликів, тому по траву доводилося частенько їздити, іноді ходити. От останнє діло Катруся не любила страшенно, бо руки потім ставали такі зелені від тої трави, а якщо на осот натрапиш, то ще й боляче від колючок було...
- Вжууух, вжууух, - співала коса, лишаючи по собі купки скошеного зела.
Батько косив, а мала малювала собі татуювання молочаєм. Не знаєте, як це? Ви, певно, ніколи не проводили дитинство в селі... Для нього треба знайти неколючий молочай, розламати і швиденько молочком на руці щось написати чи намалювати. Після цього берете дрібку пилюки, присипаєте написане (намальоване) і на хвилинку притискаєте зверху долонею. Потім струшуєте рештки пилу і вуаля - татушка готова. Те "молочко" гарно тримало пилюку на собі.
Але у молочаєвих є мінус, він отруйний для кроликів, так само як чистотіл, дурман, цикута, тож його оминали... На відміну від полину. Це, як зараз би сказали, "супер-фуд" для кроликів. Корисний, хоч і гіркий, страшенно. Хто пив заварений полин, той знає...
...Потім вони удвох із Катрусею зібрали траву в мішок, гарно трамбуючи, щоб побільше влізло. Почимчикували додому, покотивши велосипед із прив`язаним повним мішком трави.
Вдома її розстелили зеленим килимом у гаражі, щоб протряхло, тобто підсохло. Густий аромат, свіжоскошеної, подекуди вогкої трави, розливався, як пісня, навколо. Тут змішались і трав`яна гіркота, і свіжість, і терпкість, і трішки пильності польових доріг, які вели завжди до щастя. Бо дитинство - це щастя.
...
Катерина відкрила очі, що зробились вогкими, і забрала зап`ястя від носа... Поруч лежала відкрита посилка і флакон Jacomo Silences Eau de Parfum Sublime .

P.S. З радістю чекаю вас на своїй сторінці, де я розміщую свої публікації в розділі "Особистий блог".
Дякую за вподобайки!