Кремчик
Нарешті відчуття весни. Дерева в квіту. Тепло. І так хочеться чогось гарного, співучого, трохи монументального і красивого, щоб ото як "розгорнись душа". І щоб море та сонце до краю. То ж дістаю сонце з флакона. Яскраво-помаранчеве та ароматне. 
Acqua di Parma Profumo 2008 Profumo від Acqua di Parma.
Profumo - це просто казковий аромат. Я багато разів самовіддано занурювалась у його свіжі, сильні, істинно шипрові хвилі. Не знаю у Acqua di Parma жодного іншого аромату, який був би такий багатий, багатогранний та елегантний. Та й сам бренд позиціонував Profumo як ідеальний аромат для жінки, жінки, яка любить себе в цьому світі, любить красу цього світу в будь-якому прояві та в будь-який час. Так, Profumo жіночний. Він екстраверт, що обіймає собою весь світ.
Сухі слова, що офіційно описували складові Profumo, лише частково спроможні дати уявлення про нього. В ньому сплелися "бергамот, іланг-іланг, півонія; ноти серця: жасмин, болгарська троянда і лабданум; ноти бази: мускус, сандалове дерево, ветивер і пачулі". Але мені важливіше дароване Profumo почуття зеленого, досить жорсткого на початку, з фруктовою ноткою абрикосового шипрового звучання. Цитрусові краплі, пелюстки квітів з ароматних полів, гіркуватий присмак цедри, м`якість фруктів, волога деревина, немшиста глибина. Ось ці відчуття для мене означають набагато більше. А також почуття "невмирущої класики" та цілісного твору, де є все.
Profumo Acqua di Parma має лише кілька недоліків. Основний: в нинішні часи його дуже важко знайти. Інший (і тут він перетворюється на перевагу) - схожість з двома іншими моїми улюбленцями: 
Guerlain Mitsouko Mitsouko Guerlain і 
Amouage Jubilation XXV Woman Amouage Jubilation XXV (хоча останній не класифікується як шипр, але у версії парфум, яку я маю, він має дуже близький характер звучання). Ця близькість дозволяє не жалкувати за тим, що скоро флакон спустошиться і залишиться тільки пам`ять.
Адже і Mitsouko - чудовий, загадковий шипр. Історія фруктового кольору в деревно-мшистій рамці. Історія, яку не розповіли до кінця. Я люблю Міцуко в духах та в туалетці (маю сучасні версії). Так, можливо, вінтажі повніші, більш "справжні". Але мною уподобані саме сучасні. Вони, безсумнівно, відрізняються одна від одної. Еau de toilette - менш глибока і шорсткіша. Але все одно кохана. Можна говорити про легкі цитруси на початку розкриття аромату, фруктовість над квітами, мшистість у Mitsouko, але, на мою думку, аромат цілісний і весняно-чудовий, що не варто його ділити. Його варто носити та любити.
А ви любите шипри? І фруктові шипри зокрема? Чи носите навесні? Можливо, завдяки вашим відповідям я відкрию для себе нову "зірку"?
З вдячністю за ваші коментарі й підтримку та побажанням вдалих знахідок, Світлана.
П.С. Фото флаконів з особистої колекції.
П.П.С. Дякую, Oath, що нагадали про 
Guerlain Parure
Google News