Про signature scent я дізналась буквально вчора випадковим чином у threads, але воно мене так збудоражило та зачарувало, що несу це одразу в блог. Бачу, що це поняття трактують по-різному. Перше прочитання - аромат, за яким вас впізнають, що вважають вашим фірмовим парфумом. Тобто погляд скоріше зовнішній - про те, що думають, пам`ятають, чують інші. Це сприйняття мені не дуже близьке, бо інші люди настільки інші, що можуть чути те, чого навіть і немає 😊 і на сприйняття людей завжди впливатиме їхній досвід, їхні уподобання, їхній настрій тощо. І до речі, симпатія до мене - або ж її відсутність.
Наприклад, у мене багато років була стійка упевнена відраза до усіх ароматів Kenzo - якесь максималістське юнацьке упередження, яке я і не пробувала спростовувати. До тих пір, пока не спробувала Kenzo Summer By Kenzo. Тоді його не купила, бо ж Кензо, але запам`ятала те, що… сподобався! Потім був дивний, але симпатичний
Kenzo World Kenzo, ну і прекрасний і ні на що не схожий слоненя
Kenzo Jungle L`Elephant, який досі вважаю чарівним і особливим.
Але повертаюсь до іншого тлумачення signature scent: аромат, який мене визначає. Той самий, до якого повертатимусь завжди. Той, із яким не прощаюсь ніколи, який вдягну на найважливішу зустріч, який я сама асоціюю із собою. Парфум, який схожий на мене - не назвою, не виглядом флакону, не брендом чи вартістю - доступною або вищою за всі мої можливості, а саме звучанням, бо він мене доповнює, розкриває, описує, «здає» навіть тоді, коли я зовсім не планую розкриватись.
У кожної/кожного ж такий є, ну правда?..
Я поділюся своїм, а ви розкажіть мені про ваші, якщо захочете. Бо страшенно цікаво! І цікаво ж усе: чи вам довелось про це спеціально замислюватись і роздумувати, чи флакон одразу сплив перед внутрішнім поглядом, чи була певна розгубленість, бо улюблених і прекрасних ароматів багато… І найбільше: а що для вас цей аромат? Мені навіть здається, що це прям тема для окремого допису у парфумерні блоги, із задоволенням почитаю)
Звісно, я скільки ні думала, один-єдиний обрати не змогла. Зторгувалась із собою на двох, тому трохи поділюсь про обидва мої signature scent.

Yves Saint Laurent Cinema - класичний та універсальний. Той, який я вдягаю, коли мені потрібне везіння: на співбесіду, на зустріч із складним клієнтом (онлайн у тому числі), на дебютні заходи, коли зашкалює хвилювання. І він для мене про зовнішній фокус: іскрить схоже на мою посмішку, виважений і класичний, що відповідає моїй консервативності й заземленості, ванільний, що навіює приємні кондитерські вайби, і навіть східні нотки - про мою любов до мотивів і танців tribal fusion. Це, певно, те, що я готова показати зовні, тож натяк у вигляді парфума доречний і приємний.

Ну а Christian Dior Addict 2002 - він про внутрішній світ, історію якого не хочеться розповідати складному клієнту чи майбутньому роботодавцю) Так, він теж про східні ноти, але густі і насичені, про прянощі, які натякають на непростий характер (хоча у кого він простий?), про темну олійність, що стає майже чорною від перебування на сонці (читай - від надто великої кількості контактів і комунікацій). Цей парфум для мене про виваженість, орієнтальну специфічність, класику і лаконічниий стиль. До речі, флакон без кришки - про особливу функціональність й ергономічність: жодних зайвих рухів для зняття й одягання кришечки.
Буду рада вашим signature scent, адже є в цьому щось збуджуюче, азартне і таємниче водночас. Бо симпатіями до хороших ароматів та щирими рекомендацями ділимось на Кремчику часто, а ось той єдиний іноді лишається за кадром.