Кремчик
Для мене, як і для багатьох вторгнення було неочікуваним і я собі мирно спала вдома, коли сталися перші вибухи. Я з тих людей, хто завмирає у відповідь на стрес. Є люди, які умовно (іноді не умовно) деруться або ж біжать. Це вроджені реакції, кожна з них природна і абсолютно нормальна. Тож я залишилася в рідній квартирі під Києвом і намагалася вижити, залишитися при глузді. Сил на парфуми не було.
*Здається, через кілька днів я побачила перші повідомлення в парфумерних ТГ-чатах, як я була рада і вдячна! Якась частинка нормального життя повернулася. Хтось поділився, що, стоячи на касі, незнайомець поряд почув аромат дівчини і дуже зрадів, сказавши, що якщо наші українські жінки використовують парфуми, то ми точно переможемо! В ту ж хвилину я вирішила полізти в улюблену шафу-скарбницю і дістати щось, що б надавало мені ресурс. Я обрала 
Frederic Malle Une Fleur de Cassie з її мімозою і першою зеленню, оскільки весна - для мене завжди була часом надії. Вже більше 7 років кожну весну я беру фотоапарат і знімаю квіти на клумбах, які для мене є символом того, що всупереч будь-яким подіям та моїм почуттям життя буде продовжуватися, бо природа завжди знайде вихід! Разом з цими бруньками і ніжними першоцвітами я теж ніби оновлююсь, виринаю з зимового холоду та сну.
*Ще пам`ятаю яку радість викликали новини, що парфумерні магазини і інді-парфумери відновлюють свою роботу! Якою перемогою життя над смертю це було!
Тепер майже кожен день, не дивлячись ні на які обстріли чи перепони, я одягала цей аромат і життя почало повертатися в моє тіло і розум. Знайшла продукти, корм для котів, навіть ліки для мами та зерно для наших корівок. В чатах люди ділилися, хто що взяв з собою, коли тікав. Хтось взяв улюблене, хтось - перше, що трапило на очі, хтось - нічого. Аромати викликали різні емоції. Для одних вони стали ресурсом йти далі і пристосовуватися до нових обставин, для інших - згадкою про втрачені домівки, людей, їх звичне життя.
*Через деякий час багато людей жалілися, що їх улюблені аромати, які були з ними в перші дні війни, стали викликати огиду, відторгнення, ними стало неможливо користуватися, бо підіймалася хвиля емоцій. Нажаль, запахи, які людина відчуває під час стресових подій, іноді можуть закарбуватися навіть як небезпечні і викликати неприємні почуття. Ольфакторна пам`ять є однією з найсильніших, бо сигнали з нюхових рецепторів не опрацьовується сірою корою головного мозку і відразу потрапляють до нюхової цибулини в мозку, тож щоб саме “обдумати” аромат, треба усвідомлено на цьому зосередитися. До речі, таке усвідомлене розкладання на ноти може допомогти при тривожних станах, але про це важко згадати в потрібний момент без певного тренування 🙂
*Нажаль, якоюсь мірою це затронуло мене. Я перехворіла ковідом, зник нюх, знадобився якийсь час повернути його. Я придумала собі “нюхові вправи” - ставила поряд відливанти та аромати, які хочу рознюхати і нюхала їх кожен день, тренуючись. Нюх повернувся, але Frederic Malle Une Fleur de Cassie я більше не можу носити і не отримую задоволення, лише відторгнення.
*Згодом так чи інакше я, як і всі, пристосувалася до реальності, змогла відійти від одного парфуму і відновити дослідження цього дивовижного світу. Цікавий факт: стрес, особливо довготривалий, негативно впливає на ділянки мозку, які відповідають за здатність навчатися, досліджувати та орієнтуватися в просторі, тож одним з способів протидіяти можливому ПТСР (пост-травматичний стресовий розлад) може бути дослідження чогось нового та навчання. Перший час це буде досить складно і потребуватиме значних зусиль, але мозок - штука пластична і піддається тренировці. Чим далі, тим буде легше. Тому можна сміливо сказати, що знайомство з новими ароматами, їх осмислення та переживання - певного роду протистояння можливій травмі. Плюс це позитивні емоції, які теж корисні і без усіляких там травм.
*Що ж зараз? Чую від знайомих, клієнтів та відчуваю по собі, що деякі запахи стали тригерними (можуть викликати сильні емоції, які важко контролювати). Які це запахи? Дуже і дуже індивідуально і залежить від вашого досвіду під час травмівних подій. Наприклад, неочікувано для себе відчула, що не можу нюхати 
BeauFort Rake & Ruin з його порохом. Якщо ж таких запахів немає, це теж абсолютно нормально.
*Ще одна, вже глобальна тенденція, яку я спостерігаю - мода на гурманські аромати. Від Ксандри Осініної чула таке пояснення, що світ втомився від війн та ковідних локдаунів, хочеться чогось простого, зрозумілого, затишного та комфортного, що б заспокоювало, давало опору і відсилку на безтурботні часи, сповнені приємних спогадів. Можливо, так і є. Запашна їжа - це також про безпеку (ох, як її хочеться, особливо після жахливих прильотів!), певну гарантію продовження життя та навіть достаток.
*Наприкінці хочу нагадати, ПТСР - це наслідок травми, якого може НЕ бути. Наша психіка має дивовижні здібності до відновлення та адаптації. Якщо ви відчуваєте, що потребуєте допомоги, звертайтеся по допомогу одразу. З досвіду моїх клієнтів та колег людині треба не так багато тієї допомоги. Це як колючка, яка потрапила під шкіру. Якщо її прибрати одразу, то може бути майже не видно і на наступний день людина просто забуває про неї. Але якщо її залишити та нічого не робити, можливе навіть зараження крові або досить помітний шрам з необхідністю приймати антибіотики та вичищати хірургічно ту рану. Звісно, це все метафорично.
*Бажаю вам здоров`я, фізичного та психічного!
Буду вдячна за високу оцінку моїх статей, це дає мені зрозуміти, що моя робота цікава, та мотивує писати ще.
*Всі світлини в цій статті зробила я в 22-гому році.
Ви можете ознайомитися з іншими статтями на цю тему:
Google News