Filippo Sorcinelli Unum Lavs

Интересный опыт. Это не совсем "духи" в привычном понимании. Это скорее "запах". Запах чего? Представьте себе какого-то "Архиначальника" конторы, к которому вы забегаете раз в год передать от шефа бумажку на подпись, говорите "Драсть" и убегаете. Вот это его запах.

Аромат, який часто описують як квінтесенцію католицького ладану. На старті він наче вибухає досить великою кількістю ароматичних смол, розігрітою деревиною, а також є присутній певний запах старих засмальцьованих лавиць, які можна зустріти в католицьких соборах. Запах розігрітої деревини я вже зустрічав у MiN New York Forever Now , але там вона з певною пудрою та більш солодша. Можливо цю розігріту деревину зробили через перці, але як таких перців мені тут немає. Що дуже добре, адже я не прихильник насиченого чорного перцю в ладанних композиціях. Власне, в розкритті ці першопочаткові ароматичні смоли і гаряча деревина дещо згляджуються і звучать більш м"яко. І так вже до кінця. Загалом, це доволі гарна ладанна композиція. Пошановувачам церковних ладанів - обов"язково до затесту.

Аромат для самосозерцания и самоанализа. Лучшее, что встречал.

Аромат очень неоднозначный!

Любящим эпатаж посвящается.

Гудроновый старт, коим хочется упиваться, ибо иногда и на такое очень даже тянет. Спустя полчаса начинают проклевываться насыщенно просмоленная и слегка солоноватая хвойная древесина, кардамон, гвоздика и конечно же обилие холодного ладана с бальзамично-сладковатыми нотами опопонакса.

Странный он, очень странный, я бы сказала отвратителен и прекрасен одновременно и этим меня цепляет.

Хочу его обонять! Хочу и все тут!