Якось шукаючи інформацію про знятий з виробництва Lavandula від Penhaligon s, набрела на обурену тему на одному чоловічому сайті, де англйські джентельмени журилися, як так бренд насмілився зняти з виробництва в 2019 році і цей аромат English Fern. Вони називали його ідеально фужерним, ідеальним ароматом "того самого правильного барбершопа", ідеальним ароматом з володарем котрого приємно їхати в ліфті... Мене це заінтригувало! Дуже захотілось його спробувати. Через певний час мені видалась така нагода і що я можу сказати, як абсолютний аматор в парфумному світі, насправді - це цікавий парфум! На блотері, спочатку, він дуже гераневий. Згодом герань трішки відходить, і аромат стає трав янисто-альдегідним. Таке красиве сплетіння герані, стеблів лаванди, сандалу та моху, з невеличким мильним натяком. Насправді нагадує аромати дорогого барбершопу чи люксових засобів для гоління. А ось на моєму чоловікові, аромат звучить трішки інакше. Красивої альдегідності менше і дуже громко звучить герань та трішки сандал з мохом. Але з тим, як по різному аромати розкриваються на кожній людині, можу зрозуміти чому парфум все ж таки був улюбленцем більше 100 років (аромат випускався з 1911 року) - він дійсно вартий уваги. П.C. хотілося б додати, що нота серця в парфумі не гвоздика (clove), а клевер (clover). Хтось десь переплутав і воно пішло-поїхало...
Кремчик
