Zenobia — один із тих ароматів, які спочатку викликають цікавість, а потім дуже швидко переходять у стадію “хочу вдихати це ще”. Він справді має щось наркотично-манке у своєму звучанні. І найцікавіше те, що навіть люди, які зазвичай не люблять уд, шкіру чи шафран, тут раптом починають закохуватись у цей напрямок. Я прекрасно розумію відгуки людей, які писали, що боялись навіть тестувати аромат через ноти, а в результаті були шоковані красою композиції. До речі, сама назва вибрана дуже вдало. Зенобія — легендарна цариця Пальміри, одна з найхаризматичніших та найвеличніших жінок стародавнього світу. Вона асоціювалась із розкішшю, силою, східною красою та величчю. І аромат справді передає цей образ — благородний, магнетичний, теплий та впевнений у собі.
Старт дуже живий і об`ємний: чорна смородина тут дає не компотну солодкість, а красиву прохолодну фруктову смолистість. Далі аромат починає огортати ваніллю, жасмином, трояндою та теплою амброю. Але головна магія — у базі. Шкіра, уд і шафран звучать не грубо й не “арабським тараном”, а дуже м`яко, дорого та чуттєво. Все ніби розчинене одне в одному. Окремо кайфую від того, що аромат однаково красиво та органічно звучить як на жінках, так і на чоловіках. На жіночій шкірі більше розкривається кремова ванільно-квіткова чуттєвість, а на чоловічій сильніше проявляються шкіра, амбра та теплий удовий каркас. Є відчуття дорогого кашеміру, теплої шкіри й солодкого диму. Аромат реально чіпляє емоційно. Він не схожий на масмаркетову “приємність” — у ньому є характер і власна атмосфера. Шлейф густий, красивий і дуже компліментарний. Для будь якої пори та обставин — просто небезпечно хороший. Обережно викликає звикання 🤎
