Etat Libre d`Orange Rien

Далеко нічого такого жахливого, як багато хто описує цей аромат, а тим паче нічого дикого в ньому не відчуваю Так , аромат , якщо можна сказати, трохи депресивний , горілі покришки , резина, старі кірзові сапоги , якийсь заброшений старий дім посеред лісу , і все це під легким ладаном Окремій «касті» людей думаю дуже зайде 👌

На подив нічого шокуючого, важкого та жахливого у ароматі нема, це зовсім не про типовий душний нішевий ладан, як можна було б уявити з піраміди. Він дуже нагадав мені Nishane Safran Colognise - тобто, відчувається та сама пронизлива нотка свіжого глянцу з легким підтоном шкіряних виробів, але з трохи бруднуватим "уринальним" вайбом класичних французьких парфумів з 80-х. Стійкий та гучний, цілком можна розглядати як чоловічу версію вищезгаданого Nishane.

😁охо хооо , ну такі емоції в мене викликав лише Чорний лицар від Франчески Бйянчі а тепер і Рійєн. Я б сказав , що це шкіряний шипр.Стартує дьогтем, китайською пластмассою, мазутним заводом з ганчірками потім переходить у вологу шкіру і з уринальним підтоном який хвилин через 10 зникає і лишається мокра шкіра, хімозна і тваринна одночасно. Короче шедевр 😁.

Дифузна , стійка, шлейфова смердючка але приваблива і дуже хочеться розкласти її на ноти. В шлейфі відчувається якась сира шкіра, пріла, з якимось підтоном квітів. Ближче до місця нанесення хімзавод з мазутними тряпками і шкірою. Однозначно має бути в колекції кожного парф маніяка 😉якби можна було поставив би сім зірок😁

коли я отримав пробник і зробив перший пшик - я був у такому шоці що я думав я здурію від цього, як мені тоді здавалося, сморіду. не такого я очікував від шкіри з ладаном. але я і не думав що там будуть такі моцні альдегіди які заповнюють увесь простір. ці духи треба приборкати і на це може піти не мало часу, але вони неймовірні. вони можуть бути не ти на що ви очікуєте, але вони і не забов`язані ) переосмислена нео-класика.

Долго не могла понять, что он мне напоминает, потом вспомнила. По ощущениям, будто в забытый металлический бикс добавили щепотку ладана. Вайб старых, темных больничных коридоров. Время остановилось. Если бы у депрессии и внутренней пустоты был бы аромат, то это 100% был бы RIEN. Мега спорная вещь, не для любителей элегантных ароматов.

Довго збирався думками, щоб описати даний аромат. Признаюсь чесно - купляв його без попереднього затесту, довірившись неоднозначним коментарям та згадку про феноменальні стійкість та шлейф! І, м яко кажучи, я був здивований....здивований тим, що не знайшов я в цьому ароматі чогось дуже специфічного, як про те описували інші!! Це вельми самобутній аромат, познайомившись з ним, Ви його ніколи не сплутаєте з іншими ароматами!

Про аромат: він різкий, водночас теплий, акорд агарового дерева тут скомпонований так, що на початку звучання він для мене пахне копченою сливою з благовоніями, ладану, на жаль, я не відчуваю! Він, якщо подружитись, буде відкривати двері перед володарем, його не вдягнеш просто так - повинна бути мета або причина такого вибору! Парфум з буйним норовом, але без дизбалансу в напрямку какофонії. Стійкість 10-12 годин, шлейф проекційний, спокійно заповнює простір навколо володаря в закритих приміщеннях! Не можу його назвати суто чоловічим, жінки також можуть його носити, але йому потрібно відповідати внутрішньому стержню, який там закладений! І до речі, в мене в колекції є його "родич", точніше молодший брат - Banana Republic oud mosaic, він підійде тим людям, які не готові до буйності нот Rien (порівняйте при нагоді)

что-то у меня всё не так загадочно вышло как у ребят(( зелень это мох как я понял в конце перчика немножко и пачули. ладан можно усылшать если очень сильно захотеть, но не скажу что его нету.в итоге: самые обычные дешёвые духи с вокзала у бабы Зины

Ладан и сырая земля. Как будто я оказалась на опушке леса, стоя перед деревянной церковью. Ладан сбивает с ног, ты падаешь во влажную землю утыкаясь в нее носом. Дальше ты пытаешься очнуться. И оказываешься среди огарков свечей и монахов. Ты пытаешься понять, за какой грех ты очутился здесь? И почему ты? Ты становишься на ноги, озираешься вокруг, и никак не можешь привыкнуть к запаху ... чего? Греха? Нет грех пахнет сладко. Раскаянье ? Нет оно отдает горечью. Духота... да все верно тебе душно. Хочется воздуха. Ты торопишься к двери что бы избавится от духоты, хоть глоточек кислорода, не выносимо же! И вот, дверь из деревянной избушки. Распахиваешь! И! Замираешь. Тишина, легкий почти не уловимы запах влаги леса и жизни. Она прорастает сквозь деревья, журчит ручей, пахнет мох, и ничего более прекрасного нет, чем ее вдыхать.

З цим ароматом нема серединних станів, або - так, або - ні. У мене так! Певною мірою це аромат злості, яка поступово змінюється прийняттям - різкий, резиновий, шкіряний, ладанний, амбровий - він стає майже ніжним ближче до кінця звучання. Щось таке резинове я вже колись мала від Serge Lutens. Рада, що ми познайомилися

Один из моих любимцев. Запах с выраженным "лицом", которое нельзя спутать ни с чем другим.

Я описала бы этот аромат как церковно-дьявольский. Запах церкви, старых книг на пергаменте с кожаной обложкой страницы которых покрыты описанием и картинками древнего зла и прочей нечисти. Все это покрыто пылью и переложено сухими травами. За окном ночь и вокруг церкви ходят демоны, покрытые грязью и торфом, но не смеют войти. Этот аромат рассказывает свою историю больше 20 часов к ряду и кажется даже не устает. А если попал на кожаную косуху останется с ней навсегда.