L`Artisan Parfumeur Passage d`Enfer

Люблю, дуже подобається. В чергове переконуюсь що кожній людині відчувається щось своє. І на кожній людині звучить по своєму. Для мене це холодна готика. Камяний склеп, білі лілії розсипані по ньому, погаслі свічки….трагічна любов, смерть, але така книжково-готична історія. Цей парфум підійде до картин Вікторії Францез.

Я десь читав, що це "культовий" парфум (у виробництві з 1999 року, видається, що так). Я не знаю, чого він культовий для поціновувачів парфумів. Але для мого персонального культурного контексту, це культовий парфум. Мене з підліткового віку формує 14-та Симфонія Шостаковича. Складний й важкий твір. Щирий та страшний. IV частина, на стих Гійома Аполінера Le Suicide - "Три лілії... Три лілії... Лілії три, на могилі твоїй без хреста" (уявне виконання українською мовою, в оригіналі переклад рос.)... На першому ж розпилюванні L`Artisan Parfumeur Passage d`Enfer, я не просто почув, я прожив ще раз, як колись, тридцять років тому, коли я почув цю симфонію вперше. Холодний літній чи осінній ранок, некомфортна свіжість, сонця ще нема, вранішні сутінки, почорнівша дерев`яна церква, погост, білі лілії... Невимовна красота пекла льодяного як Всесвіт.

это один из самых тоскливых ладанов, что я пробовала. Если бы нюхала его вслепую, то подумала бы что это какая-то новая версия сиротки L Orpheline от Serge Lutens. Для меня максимально тревожная композиция, хотя ладаны я люблю. Представляется какой-то женский монастырь в северной широте, где снег, лёд, холодные стены из камня и плохой настоятель, который уже замучал матушек. Видимо, мне по душе больше нарядный, пышный ладан из восточной традиции, со специями, амброй и радостью.

Нюхала всліпу. Класифікувала його як люкс. Навіть не люкс, а Оріфлейм (і то є там речі поцікавіше). Мильні мускуси забивають ніс і все хороше враження. Аромат утоми від життя. Але нічого огидного. Зірку додаю за ноту папіру

Это аромат медитация, аромат-спокойствие, погружение в себя. Краствейший, аромат создающий атмосферу и настроение. Лилий для меня нет, только самый нежный светлый ладан и мускус. Очень стойкий.

Мрачный, умиротворяющий аромат. На протяжении всего звучания часа 4, белая сочная лилия с ладаном. Аромат одиночества.

Хочу флакон.

Оказался неожиданно холодным и хрустальным. После названия я ожидала чего-то погорячей. Но мне понравилось, очень умиротворяющий и спокойный. Слышен, наверное, только владельцу, шлейфа практически нет, но оно и к лучшему, т.к. я бы назвала его слишком личным, чтоб ним делиться.

Лилия пробудила мое полузабытое воспоминание: были в гостях, остались ночевать в комнате, в которой щедро присутствовали разные цветы, в том числе и белые лилии, огромные и хищные. От головокружительного запаха стало плохо, и с тех пор Лилия - это сигнал тревоги и опасности. В Дороге в ад действительно есть это чувство тревоги и неуютности, и какой-то меланхолии. Но вместо того, чтобы оттолкнуть меня, Дорога - странновато-желанна. Она погружает в ауру дурманно-сладкую, до оцепенения. Я не знаю, можно ли делиться этим ароматом с другими, мне он кажется сокровенным, интимным, созерцательным. Ольфакторное откровение, аромат-настроение.

О да! Точно! Готический. Ладан здесь не сладкий, холодный, лилия где-то потерялась. Ладан и мускус, на древесной подложке. Долго вдыхать не могу, немного не подходит такое сочетание компонентов. Ладан и название аромата ввели всех в заблуждение.Никто и не думал пугать нас адом, просто это название улицы в Париже, на которой долгое время была штаб-квартира L`Artisan Parfumeur. Но зато как сработало!

ні церкви, ні чорнобривців

квіти на дерев базі. жіночно, не провокативно.

почитала відгуки про церкву і боялась брати всліпу флакон. але для мене аромат не асоціюється ні ж більшістю відгуків, ні з своєю назвою