Amouage Memoir Woman

Я називаю його "мій Анрацитик", бо я дійсно чую в ньому реалістичні камені антрациту. Чорний колір йому дуже доречний, підійшов би Малефісенті:)

Густий, гучний, відьомський, щільне поєднання полину з ладаном, не для кожної, навіть мені він ту мач і більш в чоловічу сторону. Не став улюбленим, але для світ огляду парфум залежної цей досвід - обов`язковий. Куплений всліпу, все як я люблю)

Я так розумію, що я єдина із присутніх, кого жахає цей аромат. Вперше стикаюся з таким огидним, просто нудотним запахом… І це при всій моїй любові до Amouage. Просто жах 🤢🤮

Відчуваю його як аромат про деревину, що тліє, дещо смолисту.Ще навіть йде димок.Яка добре встелена гвоздикою (спеція).І ладан.Але не як в церкві.Помірно солодкий.Є не виразна, але не дуже приємна нота, як урина.Може так бальзам сів.В кінці таки з являється тягуча слива.Шлейфу майже немає. Сидить близько до шкіри.Дівчата пишуть, що цей парфум з тих, що змушує повернути голову за хозяйкою.Згідна.Бо він дивний і зовсім не простий.Його хочеться розкладати на ноти.Такий собі інтелектуальний парфум.

Для мене стали справжнім відкриттям, хоча з першого разу я їх не оцінила. Вони здавалися важкими й трохи загадковими, але з часом я розпробувала їх і тепер не уявляю без них свою парфумерну колекцію. Цей аромат дуже жіночний, глибокий, і з тих, що завжди привертають увагу.

Часто повертаюся до нього, коли не можу вирішити, що саме хочеться зараз носити. Особливо підходить як вечірній варіант. Він справляє враження і залишає відчуття особливості кожного разу, коли його вдягаєш.

Это тот самый аромат, который заставляет оглядываться на улице. Он как темная, загадочная история, в которую ты погружаешься с головой. Прямо скажем, идеален для тех, кто хочет выделиться и оставить после себя впечатление загадочности и страсти.

Коли "аромат" стартанув, я довго не могла зрозуміти, що таке знайомо-вонюче я чую. І таки згадала. Це Бреф або Доместос для туалету. Але такий ядрений, не той в який додають всякі там лимончики. Звичайно аромат потім розходиться, але тема та ж, нічого йому особо не помагає.

Вечерний, многогранный, маслянисто-цветочный. Очень глубокий. Не резкий, не сладкий, мягкий, но звучный. Для торжественных случаев.

Темный и томный, спокойный, обволакивающий, уютный. Нет в нем ничего мрачного, мне в нем спокойно и тепло. Меня он никуда не уносит ни в какие иные миры фантазий, наоборот заземляет и дает возможность быть собой здесь и сейчас. Умиротворяет. В меру сладкий, в базе проскальзывает что-то общее с Blossom love, какая-то сухая, приятная миндально-сладковатая пудровость. Еще на себе слышу в нем что-то от старой версии Poison, такой же магический эликсир. Темно-лиловый бархатный покров ночного звездного неба. Произведение искусства. Кому не нравиться, пусть сядет и молчит. Возможно в тишине Memoir откроет свою тайну для избранных.

AMOUAGE- це шедеври в більшості випадків.Глибокі, багатокомпонентні піраміди це їх суть, і MEMOIR не виняток , а ще один діамант Браво парфумерам.Просто любов з першого пшику)

Для мене Memoir найкращий парфум! Моє парфумоване Я. Приєднуюсь до восторжених відгуків. Навіть не розумію що ще можно нового для читача написати… На моїй шкірі пахне в‘яленою/підкопченою сливою (саме сливою, не чорносливом) та ладаном. Парфум вишуканий, тягучий, бальзамічний. І наркотичний особисто для мене)). Коли починаю його носити, забуваю про решту ароматів, з ним «йду в запій». В пам яті вспливає знаменита фраза Едварда з фільму «СУТІНКИ» -ти мій особистий сорт героїну!!! Це не відгук про парфуми, це освідчення в кохані 💕.