Marc-Antoine Barrois Aldebaran

очень разочарован... столько разговоров и обзоров на этот аромат... но это не аромат, это запах... запах из аптечки бабушки... вообще не представляю как такое можно носить... причем, я почти не слышу отдельных заявленных нот, вода собрана в такой плотный, но качественный букет, что по итогу получается запах не похожий на его составляющие... возможно, тубероза и бобы тонка вместе дают такой эффект, т.к. паприку и мате не слышу совсем... в общем, для меня это не просто неоднозначный аромат, а моё парфюмерное фу... добавлю, мне кажется, начиная с Тилии Биш свернул куда-то не туда... насколько оригинальными и самобытными получились Ганимед, Б683 и Анселад, настолько простыми и неинтересными вышли Тилиа и Альдебаран...

Я танцювала з бубном навколо нього декілька разів, і мікропшик, і намаз, і точка на шкірі від щойно спрацювавшого пульвика. Ні 🙅‍♀️ відливант пішов у смітник. Це точно мазь чи то Фіналгон, чи то Фастум з таїландською маззю Тайгер. Я дійсно старалась рознюхати в ньому туберозу, але для мене це тупо пластик з маззю. Ніякого мате чи бобів тонка. Блотер лежить в кабінеті вже декілька днів, аромат ніяк не міняється, просто сверлить мозок. Дійсно за ідею, сміливість, стійкість - лайк. Але, нажаль, не зрослось.

"You don`t wear tuberose. It wears you." Chandler Burr, парфумерний критик New York Times ("Ти не носиш туберозу. Це вона носить тебе.")

Тут тубероза у нестандартній подачі. Жива, холодна, стерильна. Без солодощів і флірту. Жодних гурманських фантазій. Замість цього - мінеральна різкість, щіпка паприки, вершковість бобів тонка. Плюс лікарсько-отруйний ефект, ніби волога гірковата зелень, перемолота в "м`ясо". Це сучасний нішевий аромат. І мене притягує його інтелектуальна атмосферність, майже індустріальна. База - деревно-пряна, з металевим акцентом і холодною квітковою свіжістю. Тобто тубероза тут не тепла, а зібрана, стримана. І як же вона елегантно, по-стервозному розчиняється в повітрі, залишаючи тонкий шлейф. Стійкість близько 5-6 годин. Це не аромат "на побачення" чи "на щодень". Це особистий штрих, запах із дисциплінованим, зібраним характером. Він цікавий, дуже красивий. Не завжди мені пасує до настрою, через свою нестандартність. Але ніколи не викликає роздратування.

Мабуть прийшов час поділитися своїми враженнями від цього парфюма, я його чесно тестила в різну погоду, так ось: на старті дуже різкий, схожий на мазь для суглобів, через 2-3 години затихає і видає туберозу, зелену і хижу, але не космічну, з Marc-Antoine Barrois Tilia не схожа зовсім, мені він нагадав Tom Ford Orchid Soleil а пізніше на моїй холодній шкірі взагалі лишається тільки аромат гречки🤪

Висновок від мене: вартий уваги для знайомства, але на повний флакон не тягне!

Боюсь такое снова надеть) И лекарство, и пыльный мешок, и угрожающего размера жирная тубероза) Только затест сперва. За смелость и за идею такого аромата я поставлю 4 из 5 . Все очень странно звучит на мне, а на одежде на второй день-расстраивает, и все. Я честно пыталась разгадать, что за пыль, но в космос не летала, не знаю.

Перший затест просто вразив😳, я не великий фанат таких білих квітів, але тут навіть не квіти зразу були. Медицина, сама найсправжня. Через годину творіння Біша " вгамувалося", стало менш гучне. Тобто вийти в люди зразу після нанесення, це аут для оточуючих. Поважаю смаки інших парфманʼяків і знавців, але ця зірка Альдебаран явно не для мене світить😂, таки дуже вона яскрава. Рекомендую тільки на затест, щоб розуміти чи буде у вас дружба з цим космосом.

Не можу сказати точно, чи подобається він мені, чи ні. Якось виходить 50 на 50. Спочатку дуже сильно відчуваю, як на мене «кричить» тубероза, потім — запах нагадує гель «Зірочка», і так триває хвилин 30. Після цього аромат стає кокосовим, схожим на крем для догляду, а ось тоді він мені подобається. Але згодом тубероза знову повертається, або, можливо, це якісь білі квіти. А вже через години чотири я взагалі перестаю його відчувати. Флакон я собі придбала, але… рука чомусь до нього не тягнеться.

Нажаль, дружби не склалося. На старті видає красиву трішки вершкову туберозу, але з мене швидко злітає та потім я довго (дуже довго) розповсюджую навкруги аромат мазі чи то «Рятивник» чи то «Діп Реліф». Аромат дуже стійкий, навіть навʼязливо стійко сверлить. Мда😁 «Tilia»на мій погляд була цікавіша. А може це метаіронія від Біша, ну знаєте як деякі кажуть що Chanel #5 «бабкою тхне»? Ну от вам бабця більш сучасна, трішки з ревматизмом, але он яка гарна тубероза та жодної «ретро ноти», ну?😁 Сама ідея поєднання таких суперечливих нот звісно цікава, спробувати варто.

напишу коротко : не сподобався. так - цікавий, так- квітковий, але не шедевр як Tilia чи Ганімейд. але не хочеться його носити. що з флакону, що на шкірі - не запечив. можливо потрібно звикнути? не знаю. не купив. спробую пізніше.

Божечки, скільки критики👀🙈 А мені подобається. І чим далі, тим більше.

Спершу подумала, що це копія Карнал Флауер Маля. Вони дійсно схожі. Але остання куди більш насичена, густа, жирна. Алдебаран - оновлена, осучаснена версія туберози Маля: вона легша, ніби розбавлена солоною мінералкою типу Миргородська (така в мене асоціація). Є в цій туберозі і зелень соковитих стебел, що аж хрустять, і кокосова лактонність, і солодкавість тіаре, і, як зазначила вище, солона нота. Дійсно, чим далі, тим частіше рука до нього тягнеться, наркотичний - гарна робота, звучання збалансоване. До речі, пробувала його міксувати з Тілією, з Гайденс - прекрасно поєднуються. Майстер один і певний спільний каркас у цих парфумів прослідковується. Звичайно, у всьому має бути міра. Я не з тих, хто виливає на себе за раз третину флакона😄

PS: стосовно мазі для суглобів, зубної пасти на старті, які чують деякі люди - чесно, взагалі такої асоціації не було! Мабуть, свіжість зелені, мате дають людям таку асоціацію. Це як з Лав Кіліан: комусь краса ангельська, а комусь біопарокс🤷🏻‍♀️😁