На старті - терпка, гірка полинь, яку в дитинстві рвала в полі, характерний запах масляних фарб, яким вже кілька років. Ходила в художною школу, тому впізнаю одразу. Далі розкривається дорогою з Карпат додому, коли по дорозі зупиняєтесь біля бабусь, що на трасі продають натуральний чай зі збірки трав. А в базі, коли вже вдома заварили цей ж чай, він вже не пахне так різко, більш мʼяко, округло, в ньому точно присутня ромашка)
Як парфумерне мистецтво оцінила, але на собі не бачу.