Коментарии пользователя Alieksina55

Щільний, кардамоновий ветивер з горіховими нюансами. Зелено-пряний, з ревенево-фруктовою свіжістю. Теплий, м`який аромат, але водночас насичений і солодкий. База амброво-смолиста. Затишна, обволікаюча. Бренд Alexandre J мене відштовхує своєю вичурностю - флакони, композиції - усе занадто. Але vetiver вийшов збалансованим, водночас яскравим.

Його естетика для мене проявляється в ідеальній вивіреності. У передачі відчуття алкоголю у вигляді витонченого фужера, що звучить сучасно й красиво. З нот чую кардамон із ваніллю; фруктовість, яка нагадує зелене хрустке яблуко та охолоджений кальвадос. Сподобалося те, що немає надлишку жодного з компонентів. Навіть цукру. Аромат солодкий у міру, ледь-ледь. Мускуси також не вирізняються. Усе збалансовано і цілком прекрасно пасує до літніх вечорів.

Трохи пахне спаленою проводкою та солодкістю вологого картону. Є моменти деревини, ванілі, розпеченого металу. Також аква-свіжий, тонкий алкогольний штрих, можливо, лист фіалки. У базі аромат стає жирнішим, блискучим. Чіткої ноти «бенгальських вогнів» не відчуваю, лише як нав`язану асоціацію. Зауважу, що я обожнюю цей новорічний коптячий, іскристий запах. Парфум присвячений 14 липня, дню взяття Бастилії. Мейв МакКертн (учениця Ропйона, до речі) вдалося передати атмосферу свята, тріумфу свободи. При всьому цьому композиція, загалом досить вивірена, комфортна в носінні. М`яка, злегка солодка, ванільно-смолиста.

В свое время сносила флаконов 3-4... Помню, на последнем, мне он уже казался не таким волшебным, как поначалу. Перенасытилась) Очень жаль, что prowl стал редкостью. Тот же вопрос, что, и у многих парфлюбителей: ну, почему, всегда стоящие внимания, парфы исчезают с производства?! Появляются раньше своего времени, и канут в Лету( Для меня этот аромат был таким родным и уютным. Мягким, утешающим. Согревал, как мурлыкающий кот. Чем пах... Специи, утопающие в молочном креме. Пачули, цветочные ноты - как нюанс, намёком. Обволакивал сладким, лактоно-пряным облаком, при этом нежным, таким феминным.

"Естетична турбулентність - це те, що дозволяє нам перетворювати реальність на красу."

Сухі степові трави, змішані з чаєм. Пахне гарячим відваром з ароматичних трав і сухофруктами. Пряно, зігріваюче. Складний, гірко-в`язкий парфумерний чай, до фіналу стає солодшим. Агендерний аромат, з неспокійним, мінливим характером.

P.S. Парфуми State of Mind красиві, певною мірою цікаві, з концепцією. Але єдине зауваження до бренду, вони страшенно монотонять і набридають у процесі носіння.

Дуже гучний і дуже солодкий аромат. Цукрово-ванільна пудра, висипана на гору фруктів та ягід. Пробивається щось горіхове, сире, ще легка кислинка. На моїй шкірі звучить душно й важкувато, мускус помітно в`їдливий. Поки жоден аромат бренду мені не підійшов. Із Кассіопеєю спільного мало, хіба що «фруктовість», у якій усе настільки намішано, що неможливо зрозуміти, якими саме фруктами пахне.

Мені в ньому, дряпаючі сандалові тріски. Вершкові, з першінням. Аромат помітно мускусний у розкритті. Пишуть, що є чай і османтус, але я їх не знайшла. Зв`язка гарденія-фрезія для мене впізнавана. Щось подібне, синтетично царапуче, зустрічала в білоквіткових композиціях з цими нотами. Є ще солодкість, схожа на підгорілі молочні іриски. Справді схожий на Devil`s Intrigue, але звучить нецікаво, одним грубим акордом-цитатою. Не розкривається на шкірі. Так само схожий, як незамисловатий The Queen Of Sheba на кіліанівський Good Girl Gone Bad (для тих, хто в темі). Це не одне й те саме, і не можлива заміна.

Для мене цей аромат приємний, але схожий на багато інших. Точніше, це комбo двох парфумів. Де перша частина, цитрусово-жасминовий холодок від Libre. Фінал - лілії, франжипані і тіаре з кокосовою солонуватістю. Також нагадує запозичення з трендового білоквіткового люксу. Не звучить як оригінальне трактування.

UPD Виявила цікаву деталь: усі аромати Ex Nihilo ношу виключно на одязі, на шкірі вони видають неприємний хімозний відтінок.

Красива ідея у флаконі. Складно, гарно й трохи вінтажно. Нагадує якісну парфумерію початку 80-х. Однак тут чітко збережений баланс між ретро й сучасністю. Неочікувано прекрасне розкриття, пилової туберози в прілому меді з гіркою апельсиновою шкіркою. Є витончений анімалістичний нюанс. Гірко-солодкий, вершковий, тягучий аромат. Не важкий, без липкості, придатний для носіння. Жіночний.

Не критично, але. Познайомитися варто. Купувати, ну, якщо хочеться фужер у форматі реалістичного гірко-трав`яного запаху. З чесним, не глянцевим характером. Специфічний. Розтерте «м`ясо» зелені, фоном - трохи канабісу й сухий чай. Аромат дикого лугу у флаконі. Зелена, майже отруйна чистота бур`янів. Подобається, як реалістичні нотки трави межують із богемністю, яка робить запах соціально прийнятним.

Яскрава насичена солодкість. Троянди, перетерті з цукром, разом із пелюстками та стеблами. Надто солодко й тягуче, як і інші версії Si. З часом аромат карамелізується, з віддаленим натяком на ягідну кислинку. База фрутчульна, тиражована для гурманського люксу. Носити не планую. У мене з такими парфумами прірва, і не зовсім розумію, як її подолати.

Обожнюю гель для душу з цієї лінійки. Він пахне дорогою доглянутою чистотою, без жодної фальшивої ноти. Така ніжна, прозора свіжість з легким ірисовим акцентом, ніби шкіра після хорошого спа. Але, на жаль, після душу аромат не затримується на тілі. Захотілося продовжити задоволення, придбала парфум. І ось тут - фіаско. Замість витонченої чистоти в ніс б`є акватична нота застояної, прогірклої води, в якій надто довго стояли зрізані квіти. Вода вже почала псуватись. А зверху, шар солодкої ірисової пудри, як спроба замаскувати невдачу косметикою. Сумно. Гель - так. Парф - ні.

Це через цей аромат, такий ажіотаж? Це ж чергове клонування Ganymede, тільки у форматі молекулярної інтерпретації. Простіше кажучи, вирішили зробити Molecules зі звучанням Ganymede - без зайвих деталей. Повторювати аромат не хочеться. Для мене він холодний, трохи відсторонений, з виразною маскулінною нотою. Квіткового блоку не вистачає. Присутній типовий синтетичний набір: амброксан, мускусна хімоза. Тут же гесперид, який дає легкий цитрусовий, трохи металевий фон. Той самий металевий холодок, що тримає дистанцію. У підсумку, вийшов фланкер Ganymede з приставкою Clear, бо він більш прозорий. На мій погляд, повністю позбавлений жіночності. Зате максимально омолоджений і урбаністичний. Не дратує, але й не дивує (хіба що тим, що в тренді).

Цей аромат дістався мені в безіменній пробірці. Описуючи його дарувальниці, я одразу назвала його «фруттчулі з середньостатистичного люксу». І справді: вишнева нота нагадує La Petite Robe Noire від Guerlain. Стартує солодко, з прохолодною терпкістю та легким мигдально-ціанідним відтінком. Але досить швидко все зводиться до звичної цукрово-пудрової бази, ваніль плюс пачулі на шкірі. У цілому, передбачуваний і нуднуватий. Особисто для мене - не дуже цікавий.

Чоловічий аромат у стилі арабської парфумерії, з люксовим відтінком. Носибельний, але зовсім неоригінальний. Починається легким перчиком, який майже одразу зникає. Далі, кремово-мильна база з відлунням автошейву. Для мене парф зроблений вторинно й просто. Хоч я й люблю ноту перцю (а тут лише натяк на неї), а також аромати Mancera - цей носити б не стала.