Довго збиралася з думками. Як написати відгук про аромат, який для мене водночас і сам по собі Всесвіт і відкриття цілого парфумерного світу!?...
Коли хочеться парфуму, але ще більше хочеться тиші. Як нюдовий макіяж, якій делікатно приховує недоліки і додає обличчю іскорки життя. Він не малює новий образ. А лише підкреслює найкраще, що вже є в вас. Це аромат - найтонша, найнежніша вуаль. Його ніхто і ніколи не зафукає. Можуть не відчути, це так. Але хто відчуває, в того примружуються очі від задоволення. Ще він нагадує метелика, чию красу можна розгледіти лише в русі. Він як інтровертний друг, не ревнивий, не претендуює на вашу безроздільну увагу. Він чуйний і вихований. Залюбки буде слухати вас, та рідко говорити сам. Але як заговорить, то тихо, лагідно, про щось важливе, змістовне, при тому з повагою до ваших почуттів...
А чим все ж таки пахне? Боязно писати, щоб не спрощувати... але ж, як образ, то нова, розкішна книга, формату А4 з глянцевими сторінками та ілюстраціями, в мить перегортання сторінки📚😊Виявляється людині личить не тільки сама книга, але й її аромат.
Нехай вас не вводить в оману тиша, в яку любить гратися цей парфум, бо він ну дуже шлейфовий. Чому його красу рідко уловлює сам носій? Напевно, це і є молекулярна магія.
Продовження читайте у статті Чому не пахне та сама молекула?