Коментарии пользователя cozy perfumes

Маршрут 3 Чебрець, розмарин, деревні ноти (швидше за все кедр). В базі звучить ладан та зелень, чимось віддалено нагадує коноплю (наче скручений в 3-4 рази авганець).

Маршрут 3 Лаванда, трошки водних нот, ваніль і мускус. На жаль, не моя історія. Але звучить непогано, не хімозно. Мозок не висверлює.

Маршрут 3

Відчуваю шафран, троянду, деревину та ваніль. Зібраний якісно. Непогано звучить. Сподобається тим, хто знаходиться на початку захоплення Удом та трояндою.

Маршрут 3

Це більше жіноча історія. Дуже гарний. Аромат доволі гучний та щільний. Помірно солодкий. Стартує він білими квітами з нотами персикових шкірок. Поступово останні проявляються все більше.

Маршрут 3

Запах здобного тіста з ваніллю. Є також алкоголь, але тут він грає другу чи навіть третю скрипку (іншими словами, парф. алкоголікам не сюди)). Ще є якась квіткова нота, яку я не можу ідентифікувати, не то безсмертник, не то ще щось. В розкритті, на тлі ванілі та тіста проявляються шкірочки цитрусів, наче й справді їх щойно натерли на терці та посипали випічку. Аромат, загалом, гарний. Ті хто полюбляє аромати з відвертим запахом їжі - обов язково спробуйте.

Трошки дині і велика кількість спаленої резини. :) Доволі специфічний. На жаль, мені багато дині не поклали, а дуже хотілось.

Шкіра з кислою малиною. Дуже гарний, чи не найулюбленіший у бренду.

Березова кора, дьоготь, шафран та шкіра на старті, яка поступово змінюються деревиною та амброю. Мені схожості з Orto Parisi Cuoium немає.

upd. Якщо ви не любите важку шкіру з дьогтем, то до цього аромату потрібно буде звикнути. Але потім є шанс його полюбити. Він дещо складний, важкий і мені, навіть, атмосферний. В будь-якому випадку тестуйте. Аромати цього дому гарні, не хімозять і не дешевлять.

Чорний шоколад з червоним перцем.

Найулюбленіший із всіх орто парізі. Насичений бергамот який осідає в приємну базу з деревних пачулі. Диму не відчуваю. Насиченої шкіри теж.

В спеку на старті мені тут вилазить гіркувата шкіра. А от в прохолоду це новокуплений шкіряний виріб, відчутної гіркоти немає. Також тут заявлена трояда, але я більше чую герань. Шкіряні аромати я полюбляю, але в дуеті з ваніллю, кардамоном та ромом. А от герань як таку - не дуже. Власне, у Trussardi Le Vie Di Milano The Courtyards of Castello Sforzesco мені багато герані, через що я її і не можу носити. Cuir Nilam, швидше за все, не купуватиму. А от поціновувачам шкіри з геранню/гераневою трояндою - він повинен сподобатись.

З самого початку не можу позбутися думки, що ж він мені нагадує, які запахи та який аромат нагадує? Якщо принюхуватися до місця нанесення, то складається враження, що нюхаєш обгортку від какао; де одночасно відчуваєш і какао, і папір в якому воно зберігалось. А от в шлейфі відчувається аромат шоколадних цукерок. Так, навіть більше шоколадні цукерки, аніж какао. Через 2-2, 5 год в місці нанесення це все те ж какао, а от в шлейфі можна ще вловити легку алкогольність, дим та деревину. На моє сприйняття - чистий унісекс. Гадаю, в доповнення до жіночого образу звучатиме доволі гарно. Через 5-6 годин звучання починається для мене справжня краса. І ця база нагадує є меніAcqua di Parma Colonia Mirra.

Мій чи не найулюбленіший ладан на даний момент.

Мікс розового перцю, ладану, деревини та альдегідів створює аромат, який в мене асоціюється із запахом старих католицьких соборів чи невеликих церков в Європі, такий собі запах старого католицизму. Чітко відчуваю в ньому дві фази звучання: ладан+розовий перець, які змінюються на деревину з ладаном. Тим, хто полюбляє ладанні аромати, особливо класичного напрямку церковні ладани - варто звернути увагу на цього красеня.

Дуб, ваніль, трохи мирри, десь мерещиться просмалена димом деревина (в стилі by the fireplace), а також амбретта. upd. Все ж таки аромат про амбретту з ваніллю. Дуже сподобався.

Якщо з найближчих тропічно-молочних ароматів (яких я носив мало ))), то одразу спадає на думку Xerjoff Shooting Stars Cruz del Sur II. Я носив його кілька разів. І от в останньому тропічна фруктовість чи не одразу подаєтся з молоком. Вона мені ним буквально залита. І все це ще (на типовій?) Xerjoff івській мускусній базі. А в Mbucuruya звучить гостренька фруктова кислинка, а вже десь на тлі - легка молочність. Для мене це більш комфортна історія.

upd. в принципі, він звучить доволі лінійно. Хоча навряд чи варто очікувати від такої піраміди динамічного розкриття. Але з плюсів тут те, що в ньому немає великої кількості мускусу, який мені, зазвичай, висверлює мозок.