Общая информация о пользователе Serhio G.

Димним багаттям як на мене він не пахне, а от трохи копченої ковбаски дійсно є. Загалом зі сторони аромат скоріше ніякий, нічим особливо не зачепив. Найкращими в лінійці М01+ для мене все так же залишаються чорний чай та пачулі, цей мимо.

Така собі суміш Roja Dove Elysium Pour Homme та Guerlain Homme, може трішечки MFK Gentle Fluidity Silver. В старті виступає напрочуд реалістичний джин-тонік (от точнісінько як той що від "Оболоні" в пляшках по 0.33), далі алкогольні ноти уходять, а соковитий ялівець з лаймом виходять на перший план. В базі трохи схожий на Dior Homme Cologne своєю флоральністю, але тут вона менш виражена. Загалом свіжий та дуже приємний аромат, не хімозить, та й начебто доволі стійкий, особливо як для цього бренду. У вішліст однозначно.

Абсолютно безсоромне копіювання MFK Gentle Fluidity Silver. Але якщо у MFK є розкриття та стійка насичена база, тут вся краса вивітрюється у перші 15-20 хвилин, полишаючи за собою лише смердючу дешеву основу, що притаманна ноунейм ароматам на розпив, які можна знайти у ТЦ та підземних переходах. Враховуючи, що виробником продукції для даного бренду являється турецький Eyfel Parfums, фірмові аромати яких зазвичай продаються по ціні 500-600 грн за 100 мл, то не варто чекати на якісь дива. Вражає лише те, що продають цей непотріб за ціною непоганого люксу (в районі $50 за 50 мл).

Один з небагатьох люксових чоловічих ароматів, що дійсно вартує своїх грошей. Набагато краще за свій "помадний" оригінал, звучить дуже сучасно та витончено. Абстрактна деревина та трохи пачулієвої вологости, на мій погляд не схожий ані з Bleu de Chanel, ані тим більш з Terre d`Hermes, як зазвичай пишуть на багатьох ресурсах. Універсальний на будь-яку пору року та ситуацію, стійкість чудова, дуже сподіваюсь що Куркджян його не спотворить (як він вже зробив це з DH Parfum).

Мабуть найбільш дивний серед ароматів, де у назві заявлено ветивер. Це пахне чим завгодно, але точно не ветивером. Нагадує якийсь розбавлений розсол, але не той що у Santal 33, а той що з домашньої банки, яка кілька днів постояла немитою. Дуже приторно та синтетично, не варто навіть своєї невеликої ціни.

Які б фланкери не випускалися, але для мене ДНК Терри як пахло доместосом, так і продовжує, навіть у своїй сучасній "крижаній" версії. Власне тут маємо все те саме, що і у найпершій ітерації 2006 року: в`їдливий, ненатуральний та жорсткий аромат, що нагадує побутову хімію та не викликає ніяких позитивних емоцій від слова взагалі. Звідки у цієї лінійки така армія прихильників - для мене загадка.

Дуже трендово і по-сучасному, такий собі "Ганімед-лайт". В старті досить гарний перець, що дійсно видає схожість з Loewe 7, але потім все швидко скочується у типову мінералістично-акігалавудну історію. Але ж у порівнянні з Ганімедом це хоча б не вбиває на відстані і носиться досить легко, то ж обираючи між двох зол мій голос буде за Genyum. Стійкість просто вражаюча, хоча дружина перестає відчувати його з себе вже за кілька годин

Головна проблема подібних ароматів полягає у повній відсутності свого обличчя та оригінальності, адже я навряд чи зможу вгадати по шлейфу - це був Painter, Ganymede або ж Bois Imperial (чи взагалі якась підробка на усе вищезгадане). Тому і ніяких емоцій подібна парфумерія не викликає, ну хіба що окрім легкої дратівливості.

Прополіс, лакована дошка, сухі трави та гарячий вітер пустелі. Густий та насичений аромат, стійкість та шлейф колосальні. Має дивний зігріваючий ефект, бо на холоді працює не гірше за пояс із собачої шерсті)

Мабуть недарма саме його називають еталонним амбровим ароматом, який породив масу послідовників.