Общая информация о пользователе Valeriy

Прийшов час трохи "поворчати" на Amouage.. Як же я люблю й поважаю Amouage, і як же сильно не люблю подібні запуски в таких іменитих домах. Чистий маркетинг. Новий дизайн флаконів, мацерація, легенди, імениті парфумери, цінник… А що з ароматом?

А з ароматом. Для мене головна проблема цього парфуму - надто велика, задушлива й поглинаюча кількість "ад", а також сучасних нот ванілі з пачулі, за якими я майже нічого не чую. Так, тут є смолиста частина, але під таким шаром солодких молекул навіть вона губиться. Наче був запит зробити гучну сучасну какофонію. Для мене він солодощавий, задушливий, такий, що подразнює рецептори. Розумію людей, які порівнюють його з Layton від Parfums de Marly та Bottled Absolu від Hugo Boss. У них схожий ванільно-пачулевий блок. Ще цей акорд я чую в Barenia від Hermes. Мені здається, що в сліпому тесті його легко можна сплутати з рандомним ароматом від Lattafa. Ну а стійкість і шлейф, звісно ж, всесвітні. Рукав не просто пахне, він шлейфить і наповнює всю кімнату вже другий тиждень після одного розпилення.

Це все не так погано… але це не рівень Amouage.

Ідеальний фужер. Франсіс ніби зібрав воєдино цілий пласт пінно-бритвенних парфумів 90-00-х, прибрав усі помилки, вичистив брудні ноти, осучаснив, випрасував, і тим самим не дозволив моїй пам`яті згадати жоден конкретний аромат, щоб я міг його порівняти. Про аромат. Якби чистота й холод мали запах, вони пахли б саме так. Якби алмаз мав властивість випаровуватися, він видавав би цей запах. Бути незібраним у ньому - нереально.

Чіткий та освіжаючий. Крижаний ялівець, мускатний горіх і філігранна робота з мускусами та амбро-деревними нотами, які все об`єднують, розганяють і утримують. Обожнюю.

Перший аромат Франчески, з яким я познайомився. Не моя історія, але відгук захотілося залишити з тієї причини, що навіть не заглядаючи у "піраміду" - вгадуєш ноти. З цієї ж причини не поділяю загальну любов до Лютанса. Подекуди занадто натурально.

Щодо аромату. Для мене він більше жіночий, із легким ретро-відтінком, але без "бабусь". Натуральний мед, персик, білі квіти (тубероза). І куди ж без пудровості - геліотроп створює фон, який тягнеться протягом усього звучання. Тваринності я тут не відчуваю. Її можна "виловити" через мед і білі квіти, але аромат для мене абсолютно не анімалістичний. На старті більш густий і солодкий, у базі припудрюється, стає м`якшим і комфортнішим, але не втрачає початкового настрою.

Гарна робота. Цікаво, небанально. Так, є переплетіння з Copal Azur завдяки солоному ладану, але в Amouage структура аромату багатша. Вдало підібрано баланс між сухим і вологим, гарячим і холодним. Чую в ньому й відлуння Aqva Divina, мабуть, через поєднання солоного імбиру з білоквітковими/сонячними нотами. Якщо вдихати зблизька, то більше відчувається колючий ладан із сіллю. У шлейфі аромат розкривається об`ємніше - сіль, ладан, трохи гостроти перцю та імбиру, і вуаль сонячних нот. Ставимо лайк.

Де спалені трупи? …Ех) Знову фантазії. Можливо, через тривале захоплення парфумерією у мене зникли асоціації. Аромат зовсім не тваринний. Той же Rien Int від ELDO, звір більш зубастий. Чому навів приклад саме його? Те саме поєднання ладан-шкіра, але за рахунок уда, звучить сучасніше і трохи витонченіше, гостріше, не так жирно і нахабно.

Якісний шкіряний аромат. Де дует шкіра-ладан протягом усього звучання періодично змінює місця між собою. Є якась "гнилувата" нота, але вона з являється - зникає, що викликало цікавість. У шлейфі взагалі запах церковного ладану із нальотом воскових свічок. Трохи цікаво. Для «бувалих» абсолютно нічого нового та концептуального.

Найнатуральніша нота ананаса яку я чув.

Чую чітко три ноти в цьому ароматі: пачулі, лаванда, ананас. Старт - лікарські пачулі. Початок аромату пахне лікарською настойкою. Недовго. Через хвилин п ять починає прорізатись ананас разом с лавандою. Лаванда придає прохолоди. Через хвилин п ятнадцять вже чітко чути ананас, ноту якого почує навіть ніс без досвіду. Після того як ананас вже закріпився, пачулі знову з являються, але вони вже не лікарські, а "підвальні". Лаванда згодом губиться і залишається ананас с пліснявою. Дуже натуральний, правдоподібний та цікавий аромат. Звучить солідно. Але є одне "але", із-за якого я не придбаю цей аромат. Схожий дует ананаса й пачулі я вже чув. Як смішно б це не прозвучало, але я зараз про Black XS L Exces for Him Paco Rabanne. Не так натурально й реалістично, однак однодумно.

Думав буде щось страшне, а то відгуки дуже цікаві, що тільки люди не чують)

Жирнюча шкіра. Жирнюча шкіра зі солодко-смолистим лабданумом, який загущує аромат ще більше. Також можна почути жирність і димність чорного афганця, як і горіле дерево Інтерлюда. Ізобутіл хінолін теж нагадує багато шкіряних ароматів з цією нотою, як сучасних, так і ретро. Аромат в стилі Гуалтьєрі. Гучно, густо та насичено. Зовсім не такий, як про нього говорять) Для поцінувачів справжньої шкіри рекомендую.

p.s Перший відгук який отримав на нього: "пахне офісною курилкою".