Боже ж мій! Який старт, яка краса - іскристі пачулі, трохи скидає на чоловічий парфум.
Та ні. Згодом - це оберемок троянд все ж на тих пачулях... Так довго вже живе на мені, насолоджуюсь.
Шлейф? Не знаю, я тихенько нанесла парфум на згин ліктя, ходжу по квартирі, благоухаю, ніхто із сім'ї ані слова не промовив, ніяких компліментів. Невже не чують? Чи, може, звикли, що дома в нас завжди пахне?
Далі проступають інші квіти, солодкуваті. В базі така тепла ваніль... ммм... Для мене цей Poison зоооовсім не прохолодний.
Я щаслива від того, що нарешті з ним познайомилась, запаслась ним на деякий час і водночас нещасна, бо я полюбила його, та, нажаль, пізно.