Давайте почнемо з того, що в центрі цих парфумів - сама по собі спірна в парфумерному плані квітка - тубероза. Вона буває настільки різноманітною, викликає багато протирічь у сприйнятті, трохи капризує в різну погоду, на різній шкірі, часом індолить... Тому, звісно ж, Альдебаран очікувано збирає багато суперечливих відгуків. Я на своєму парфшляху зустрічала різні зразки туберози, тому Альдебаран мало чим мене здивував, і тим більше не відштовхнув.
Отже, на старті ця тубероза дійсно голосна, зелена, жирна та гумова, як у Гійома в Pierre Guillaume (Parfumerie Generale) 17 Tubereuse Couture, і звучить схоже - газований напій зі смаком фейхоа, тільки в консистенції масла))))) Добре відчутна кориця, завдяки знайомству з Elie Saab Essence No. 9 Tubereuse мені це поєднання знайоме. Замість мінеральності в Альдебарані присутня шершавість, на грані з індолом. Хтось каже - лікувальна мазь, хтось - зубна паста, а дехто - крем для засмаги)))) Я погоджуюся, але сама чую цю нотку як органічну та нероздільну частину гумового аспекту туберози. Кокосовий нюанс також наявний, але це не той кокос, до якого всі звикли... Це дуже близько до веганського кокосового молока! Щось овочеве проскакує, але не перетягує на себе увагу, королева на цьому святі - Тубероза.
А от не чую я тут дві речі: 1) звичну космічність Баруа, яка зазвичай конструюється за рахунок мінеральних нот, амбро-чогось, 2) невиносну гучність, яка традиційно притаманна ароматам Біша. Так-так, як на мене - досить тихо)) ну, в порівнянні з.... У шлейфі аромат набагато легший та прийнятний. Скажу навіть більше - шикарний! А от "носій", якщо не любить туберозу так, як люблю її я, може дійсно дещо страждати)) Тож специфіка ароматів Квентіна незмінна — слухати треба з когось, не з себе)))
Кремчик
