Українськая парфюмерія при СРСР і зараз_ яка вона?

Набір "Україна" Харьков Украинa

Я не претендую на гарного знавця парфюмерії часів СРСР, думаю, її все ж таки краще знають ті, хто її вживав, я лише пробіглася швиденько по найбільш відомим фабрикам і описала загальне враження щодо ароматів.

Коли прийшла радянська влада, наша парфюмерна промисловість не була пустелею, а досить непогано йшла в ногу з європейським ринком. Мені не вдалося знайти інформацію, чи були в Україні великі пафр.заводи та відомі бренди, але маленькі сімейні бізнеси були точно! Того часу це були аптеки, де поряд з зубними порошками, ліками стояли саморобні парфуми та лосьони.

З приходом червоного терору до влади найбільш відомими були: заснована у 1860 році ленінградська парфюмерна фабрика “Північне сяйво”; “Уральські самоцвіти”; заснована у 1864 році московська парфюмерно-косметична фабрика “Нова заря”; чарівний “Дзінтарс”, за виробами якого було справжнє полювання. Але розповім трошки більше про ті заводи, що були у складі УРСР:

Dzintars Pavasaris , Новая Заря Красный мак Иверия Тбилиси Красный мак та Новая Заря Красная Москва

• Миколаївський парфюмерно-склярський комбінат “Пурпурові Вітрила” (“Алые паруса”), який виходить своїм корінням з фабрики “Айстра”. Свого часу на ньому виробляли більш ніж 200 найменувань (косметика, мило, парфюмерія і флакони). Найбільш визначними були “Вогні маяка”, не втративший актуальності “Димок”, що зараз звучить як впевнений унісекс, чуттєва “Шагразада”. У 2000 році виробництво ввійшло у концерн “Калина” (ну ви знаєте…) і працювало на базі комбіната “Амальгама Люкс”. Що сталося з приходом війни, мені не відомо.
• В 30-ті роки був заснований ефірно-масляний радгосп-завод “Червона Роза” у Сімферополі, у 1996 році він перетворився у ПРАТ “Комбінат Кримська Роза”. Комбінат досі функціонує, хоча і знаходиться на грані виживання. Досі вирощують та виготовляють ефірні масла. Наскільки я знаю з чуток, працівники чекають повернення до України.
• Парфумерна фабрика у Львові була заснована в 1919 році і мала назву “Червона Гвоздика”. Найбільш відомі парф.роботи: "Красная гвоздика", "Белые розы" ("Білі троянди"), Подарок ("Подарунок"), "Вечерний Львов", "Воспоминания о Львове". Наприкінці 1990-тих фабрика запускає проект з французами, в ході якого з явився аромат “Pouchkine”. Нажаль, ця історія тривала досить недовго, співпраця була зупинена. Зараз фабрика називається “Едельвейс” та функціонує, є сайт, але не зрозуміло, наскільки жива фабрика.
• Історія харківської паpфумеpно-косметичної фабрики починається з роботи маленького заводику "Трудовой химик", у 1934 року підприємство переназивають у паpфюмеpно-косметичну фабрику № 2 "ТЕЖЕ". Лише у 1988 році фабрика отримує більш коротке ім я “Ефект”, у 1992 році стає акціонерним товариством “Ефект”. Наразі є власний сайт і виробництво живе!

Це все факти, але що про власні враження? Так сталося, що десь біля року я витратила на дослідження артефактів радянської парфумерії. Немов навіжена, я скуповувала майже все, що бачила на олх і що здавалося ще “живим”. Я шукала ті відчуття, що в мене були, коли я бавилася з дідусем після гоління (привіт “Тройной одеколон”), коли купувала свой перший в житті парфум “Срібляста конвалія” зі старого, брудного і навіть трохи страшного тяжковоза ще радянських часів від “Кримської Рози” на гроші, що назбирала, не купуючи собі обіди. Також в моїй пам яті вспливали спогади про “Червону москву”, “Червоний мак”. Нажаль, моя сім я жила досить скромно і не вибилася з загального тренду - бути рівним зі всіма і майже нічого не бачити. Виробництво та створення ароматів не передбачало індивідуальності, за всім ховалася політика партії. Навіть натрапляла на інформацію, що деяких парфумерів зсилали у концтабори через їх жагу до нововведень та просте бажання урізноманітнити асортимент.

Набори: Львов Вечерний Львов , Мрія, Львов Карпаты

Тут я дозволю собі узагальнення. Всі промисловості підкорялися принципу не вибиватися з загального, бути більш менш схожим на те, що вже є. Бути в одній лінії з лінією партії. Головним було встигнути виробити певні об єми і перевершити плани. Якість сировини, кінцевого продукту, дослідження нових ідей та форм - то про капіталістів, радянська людина не має бути такою. Хоча цікавим виключенням було виробництво на експорт (пригадаю тут Союзхимэкспорт та його шикарний каталог), де можна було знайти і цікаві красиві пакування з шовковою внутрішньою оббивкою, і незвичні, навіть вигадливі форми флаконів. І звісно ж, Дзінтарс! Який був нібито і радянським, і одночасно ні. На мій погляд, їм вдалося пройти по цій тонкій межі - вберегти себе, своє автентичне і робити щось таке, що вибивалося зі звичних радянських лосьонів та одеколонів. Подивіться лише на флакони! Яка ж краса!

Нажаль, збереженість радянської парфумерії досить погана, тож багато з того, що потрапило у мої руки, було чи майже мертве, чи мертве. Чесно кажучи, через такий стан справ значну частину парфумів майже неможливо розрізнити всліпу - вони занадто схожі були при житті, а зараз, коли в більшості залишилася лише база, приємних вражень вони залишають замало. Більшість - прості, майже ніякі аромати, які я не запам ятала.

На диво іноді траплялися мені чудирнацькі вироби у вигляді, наприклад, дитячої машинки або ж білого медведя, якого я навіть змогла додати до своєї колекції! Читала, що є купа ароматів, присвячених певним подіям, наприклад, запуску ракети у космос, першій жінці космонавту та інше. Одним з найкрасивіших вважається за дизайном "Пиковая дама".

Новая Заря Северный Новая Заря Пиковая Дама Новая Заря Эпас

Найбільше мене вразили “Київські каштани” та “Білі троянди”. Каштани дійсно схожі на квітучі гілки каштанів, що знаходяться зовсім поруч, ніколи не чула нічого схожого! Продовжую свої пошуки і мрію, щоб щось схоже винайшли наші сучасні українські парфумери! “Білі Троянди” - дуже гарні духи, можливо, з високим вмістом якісних ефірних олій, які схожі на шикарний кущ білих троянд. Прямо, гарно, без змін у звучанні. Досить незвичайний і на диво сучасний аромат “Димок”, який гарно зберігся до наших днів і їм можна насолоджуватися сміливо.

Харьков Киевские Каштаны Львов Білі Троянди Алые Паруса Дымок

Не дивлячись на те, що парфуми виробляли тонами і значно більше, ніж в Європі, аромати у красивих флаконах майже неможливо було отримати, хіба що в тебе були зв язки. Одночасно люди намагалися усіма правдами та неправдами отримати бажані “загранічні” парфуми, які були інакшими, змінювалися з часом і фантазія працювала, виходячи за межі повсякдення, де всі були рівні, але деякі були рівнішими.

Як висновок можу сказати, що радянська парфумерія значно перевищувала у об ємах виробництва багатьох країн, при цьому гарна парфумерія була недоступна звичайному користувачу не тільки через гроші, але й через обмеженість доступу до неї. Якщо дослідити дизайн флаконів з початку до падіння СРСР, можна побачити як спрощувалася, фактично робилася примітивною і такою як всі зовнішність флаконів, те саме ставалося з композицією ароматів - вони спрощувалися і робилися максимально дешевими. Винятком була парфумерія на експорт, де дійсно старалися зберегти обличчя країни та показати себе з найкращою сторони. Нажаль, жодного такого аромату я не спробувала, тож не маю чого сказати. Наприкінці 80-тих багато ароматів привели до дуже схожого звучання настільки, що розрізнити їх досить складно. Майже однакові флакони, однакова база, максимально дешевий состав - нажаль, вже українські парфумерні фабрики досі працюють на цих матеріалах, в деяких дизайн залишився ще з 90-тих. В той самий час, на мій погляд, було велике бажання отримати щось з закордону, ці аромати обожнювали і за замовчуванням вважали кращими, ніж вироби радянських промислових парфумерів. Це стало причиною бажання робити не своє, автентичне, а щось, що схоже на те, що прийшло з Європи чи інших заморських країн, простіше кажучи, копіювати.

Тож схожа сьогоденна українська парфумерія на радянську? Читайте далі!

Якщо я десь помилилася чи неточно щось описала, будь ласочка, виправляйте!

Більшість світлин - моя, частина - скріншоти з книги Агджиева И.В. - Советские духи. Ароматы по нотам. Каталог. Мрію про каталог Союзхимэкспорт!