Общая информация о пользователе cammomilia

Хотіла б написати більш розгорнутий відгук, але крім дуже знайомого чайного акорду, впізнаю в цьому ароматі австралійський ферментований лимонад Bundaberg (є в сільпо)), за яким важко розчути ще щось)). Якщо його не знала б, то нагадує чорний чай з лимоном, або Озон Таччіні. Загалом подобається, але не вистачає стійкості.

Який несправедливо недооцінений аромат - лише один відгук! 😱 Нетиповий для Ейвон (як той же Абсент від Лакруа, хоча Аромадізіак не удостоївся навіть згадки автора композиції; або Оріфлейм M by Marcel Marongiu), гурманіка, за звучанням ближчий до ніші, але особисто мені у розкритті простуватий, з часом набридає. Водночас близький і до Crystal Noir Vetsace (настільки ж збалансована, зваблива та яскрава композиція), і до Bapteme du feu Лютанса, взагалі багато чого з Лютансів згадується. Технічно: прохолодна гурманіка з лікарняними нюансами, яскравий рожевий перець, какао, прозорий тілесний мускус того самого сорту, що якось особливо подобається чоловікам (так, цей аромат із тих, що привертають увагу та збирають компліменти). Вишні-черешні, що їх нерідко згадують у відгуках, теж відчуваються, але як на мене то ілюзія. З їсти його бажання не виникає, що є окремим плюсом для гурманіки як на мій погляд.

Маю олійний роликовий варіант та туалетну воду з розпилювачем, надаю перевагу першому - менший шлейф, так щоб тільки для себе погурманити :)

Стійкість норм - з вечора до ранку, одне розпилення на зап ястя.

Моє найкраще відкриття у радянській парфумерії, поціновувачем якої себе назвати не можу. І навіть до моменту знайомства вже сильно в ній розчарувалася через одноманітність композицій та якість сировини, але тут не встояла і не дарма - цей аромат ідеальної збереженості з розпиву ju72 виявився просто чудовим. Стартує солодкуватими цитрусами (дехто пише, що на початку відчутна хвоя, але я ще не помічала), в серці стає відчутним жасмін та трохи гвоздики, ванілін, рівень солодкості досягає піку і ось це вже солодке вино "мускатель". Зачаровує, попри те що не люблю солодкі парфуми. Розкриття ледь помітне, звучить майже однаково весь час, але доволі довго - стійкість на висоті. Сидить близько шкіри, шлейфу не має. Дуже округлий, збалансований аромат, чисте задоволення на ніч, а якщо вранці додати якогось несолодкого шипру зі шкірою чи пачулі (подалі від місця нанесення, я не змішую)), то можна отримати той самий декадентський запах осені, в якому змішалися дим кострів, пріле листя та ароматний мускатний виноград. Так пахне пізня осінь у приватному секторі, де я зростала та живуть мої родичі. А "мускатель" - назва ефірної олії, яку колись купувала в Криму... Дякую ju72 за можливість познайомитися з цим чудовим ароматом та поринати у спогади.

Важливе уточнення: з пробірки аромат не дуже приємний (хоча в мене він з зими, точно вже відстоявся), розкривається саме при нанесенні.

Мала сучасну версію років десять тому. Дуже потужний, відчутно шипровий східний аромат. У тому випуску - фруктовий шипр з алкогольними та альдегідними акцентами на пачулієвій базі. Настільки потужний, що попри симпатію носити не змогла, особливо у спеку, від нього боліла голова, продала. А стійкість та шлейф в моєму випадку теж були на високому рівні. Загалом красива композиція. Забути важко. Мрію спробувати вінтаж, сподіваюся він м якший.

Не прибулець, а скоріше космічний (ну тобто ароматичний)) мандрівник: стартує чудовими цитрусами, в серці чай з цитрусами та ваніллю, дуже схожий на Cinema YSL, але не такий солодкий, з присмаком жасміну та відлунням бази Womanity (який активно ношу, тож не здалося), згодом прямує до елієнівської бази, але дуже тихо, дерева менше, чай залишається.

Може в своїй лінійці він і екстраординарний, але мені забракло індивідуальності.

Доволі непоганий перезапуск, але не "моє". Я "міцукоман" зі стажем, хоча захоплення почалося з нетипово інтенсивної ПВ 2004 року, яку (та всі випуски починаючи з 80х) досі прийнято критикувати. Згадую своє розчарування від знайомства з тихою квітковою ТВ 70х (тепер зберігаю останні краплі як скарб), "прілості" якої зараз не вистачає у сабжі. Реформування 2014 дуже сподобалось, але згодом і там щось пішло не так. Не дуже розумію, що намагаються відтворити під цією назвою (нова Наема ближче до кращих вінтажних версій, сподобалася), при цьому усвідомлюю специфіку свого смаку та, напевне, найважливішу особливість Міцуко - вона не для всіх. І подати такий шипр у 21 сторіччі - задача непроста. Мені не вистачило спецій, гвоздики (яка надавала попереднім версіям вінтажного звучання) та фруктів. Загалом більш зелена та навіть дещо деревна. Чарівний несолодкий персик у серці, шипровість відчувається ближче до бази. Осучаснена, але все ще шипр, унісекс (тепер навіть більше), та не умовна "Шанель #5" - багато компліментів в ній не отримаєш, взагалі не всі розуміють.

Безумовно варта уваги.

П.С. 2025

Оновлюю після знайомства з ПВ - туди доклали все, чого мені не вистачало, крім стійкості)) Все одно сподобалось дуже, беру.

Обожнюю, але тільки у старій версії. Року з 2015-16 у ТВ з являються типові шанелевські пачулі а-ля Шанс, від яких свербить у носі та дійсно хочеться відмиватися. Хоча це його не псує, лише підкреслює зв язок з брендом, загальний фон якого мені просто не до вподоби. Стара версія, як на мене, більш м яка, волога, водночас деревна, трохи шорстка, але не колюча. Особливо подобається вологий ірисовий шлейф.

Не очікувала від скандально відомого своїми сороміцькими назвами та, тим не менш, нестандартними композиціями, багато з яких я просто обожнюю, бренду ТАКОГО. Під інтригуючою назвою ховається славнозвісна Путана, невеличка відмінність лише у розкритті, коли з важкої пудрової хмарки виринає незвично свіжа фіалка. До того ж, суттєво поступається Путані стійкістю, а поки тримається на шкірі, періодично затихає ледь не до повного зникнення. Воїстину le parfum est mort, vive le parfum! або чергова витівка Етьена де Сварда (?).

Загалом подобається, але не розумію, нащо воно мені, коли маю Путани флакон))