Коментарии пользователя cammomilia

Який несправедливо недооцінений аромат - лише один відгук! 😱 Нетиповий для Ейвон (як той же Абсент від Лакруа, хоча Аромадізіак не удостоївся навіть згадки автора композиції; або Оріфлейм M by Marcel Marongiu), гурманіка, за звучанням ближчий до ніші, але особисто мені у розкритті простуватий, з часом набридає. Водночас близький і до Crystal Noir Vetsace (настільки ж збалансована, зваблива та яскрава композиція), і до Bapteme du feu Лютанса, взагалі багато чого з Лютансів згадується. Технічно: прохолодна гурманіка з лікарняними нюансами, яскравий рожевий перець, какао, прозорий тілесний мускус того самого сорту, що якось особливо подобається чоловікам (так, цей аромат із тих, що привертають увагу та збирають компліменти). Вишні-черешні, що їх нерідко згадують у відгуках, теж відчуваються, але як на мене то ілюзія. З їсти його бажання не виникає, що є окремим плюсом для гурманіки як на мій погляд.

Маю олійний роликовий варіант та туалетну воду з розпилювачем, надаю перевагу першому - менший шлейф, так щоб тільки для себе погурманити :)

Стійкість норм - з вечора до ранку, одне розпилення на зап ястя.

Моє найкраще відкриття у радянській парфумерії, поціновувачем якої себе назвати не можу. І навіть до моменту знайомства вже сильно в ній розчарувалася через одноманітність композицій та якість сировини, але тут не встояла і не дарма - цей аромат ідеальної збереженості з розпиву ju72 виявився просто чудовим. Стартує солодкуватими цитрусами (дехто пише, що на початку відчутна хвоя, але я ще не помічала), в серці стає відчутним жасмін та трохи гвоздики, ванілін, рівень солодкості досягає піку і ось це вже солодке вино "мускатель". Зачаровує, попри те що не люблю солодкі парфуми. Розкриття ледь помітне, звучить майже однаково весь час, але доволі довго - стійкість на висоті. Сидить близько шкіри, шлейфу не має. Дуже округлий, збалансований аромат, чисте задоволення на ніч, а якщо вранці додати якогось несолодкого шипру зі шкірою чи пачулі (подалі від місця нанесення, я не змішую)), то можна отримати той самий декадентський запах осені, в якому змішалися дим кострів, пріле листя та ароматний мускатний виноград. Так пахне пізня осінь у приватному секторі, де я зростала та живуть мої родичі. А "мускатель" - назва ефірної олії, яку колись купувала в Криму... Дякую ju72 за можливість познайомитися з цим чудовим ароматом та поринати у спогади.

Важливе уточнення: з пробірки аромат не дуже приємний (хоча в мене він з зими, точно вже відстоявся), розкривається саме при нанесенні.

Мала сучасну версію років десять тому. Дуже потужний, відчутно шипровий східний аромат. У тому випуску - фруктовий шипр з алкогольними та альдегідними акцентами на пачулієвій базі. Настільки потужний, що попри симпатію носити не змогла, особливо у спеку, від нього боліла голова, продала. А стійкість та шлейф в моєму випадку теж були на високому рівні. Загалом красива композиція. Забути важко. Мрію спробувати вінтаж, сподіваюся він м якший.

Не прибулець, а скоріше космічний (ну тобто ароматичний)) мандрівник: стартує чудовими цитрусами, в серці чай з цитрусами та ваніллю, дуже схожий на Cinema YSL, але не такий солодкий, з присмаком жасміну та відлунням бази Womanity (який активно ношу, тож не здалося), згодом прямує до елієнівської бази, але дуже тихо, дерева менше, чай залишається.

Може в своїй лінійці він і екстраординарний, але мені забракло індивідуальності.

Доволі непоганий перезапуск, але не "моє". Я "міцукоман" зі стажем, хоча захоплення почалося з нетипово інтенсивної ПВ 2004 року, яку (та всі випуски починаючи з 80х) досі прийнято критикувати. Згадую своє розчарування від знайомства з тихою квітковою ТВ 70х (тепер зберігаю останні краплі як скарб), "прілості" якої зараз не вистачає у сабжі. Реформування 2014 дуже сподобалось, але згодом і там щось пішло не так. Не дуже розумію, що намагаються відтворити під цією назвою (нова Наема ближче до кращих вінтажних версій, сподобалася), при цьому усвідомлюю специфіку свого смаку та, напевне, найважливішу особливість Міцуко - вона не для всіх. І подати такий шипр у 21 сторіччі - задача непроста. Мені не вистачило спецій, гвоздики (яка надавала попереднім версіям вінтажного звучання) та фруктів. Загалом більш зелена та навіть дещо деревна. Чарівний несолодкий персик у серці, шипровість відчувається ближче до бази. Осучаснена, але все ще шипр, унісекс (тепер навіть більше), та не умовна "Шанель #5" - багато компліментів в ній не отримаєш, взагалі не всі розуміють.

Безумовно варта уваги.

П.С. 2025

Оновлюю після знайомства з ПВ - туди доклали все, чого мені не вистачало, крім стійкості)) Все одно сподобалось дуже, беру.

Обожнюю, але тільки у старій версії. Року з 2015-16 у ТВ з являються типові шанелевські пачулі а-ля Шанс, від яких свербить у носі та дійсно хочеться відмиватися. Хоча це його не псує, лише підкреслює зв язок з брендом, загальний фон якого мені просто не до вподоби. Стара версія, як на мене, більш м яка, волога, водночас деревна, трохи шорстка, але не колюча. Особливо подобається вологий ірисовий шлейф.

Не очікувала від скандально відомого своїми сороміцькими назвами та, тим не менш, нестандартними композиціями, багато з яких я просто обожнюю, бренду ТАКОГО. Під інтригуючою назвою ховається славнозвісна Путана, невеличка відмінність лише у розкритті, коли з важкої пудрової хмарки виринає незвично свіжа фіалка. До того ж, суттєво поступається Путані стійкістю, а поки тримається на шкірі, періодично затихає ледь не до повного зникнення. Воїстину le parfum est mort, vive le parfum! або чергова витівка Етьена де Сварда (?).

Загалом подобається, але не розумію, нащо воно мені, коли маю Путани флакон))

До любові чогось не вистачає, але вже більше 10 років ця красуня виручає мене у випадках, коли на вихід (сімейні свята, робочі зустрічі і т.п.) треба щось максимально політкоректне, стримане та водночас елегантне, підкреслено жіночне. З класичною, ультимативною та гучною, п ятіркою не зійшлися характерами (коли я не проти бути поміченою, надаю перевагу більш екстравагантним композиціям), а ця мені співзвучна - тендітна, але з характером. Може вона й допомагає тримати голову вище, як старша сестра, але дозволяє залишалися собою. Доволі комфортна та приємна, хоча це виключний для мене випадок, коли вдягаю не для себе, а для оточуючих. Це мої сяючі обладунки "нормальності", тоді як більшість улюблених ароматів - захисний скафандр, або кокон від навколишнього світу. Жодних зауважень від оточуючих (як до більшості моїх улюблених шипрів), а от компліментів багато, бо #5 у будь-яких варіаціях - уособлення, елегантності, шарму "дорогих" парфумів, поза часом, трендами, віком та обставинами.

Завжди любила шипри, тому сучасний флакон-циліндр (ТВ) купила одразу на початку захоплення парфумерною темою, ціна дозволяла. Була приємно здивована його красою, стійкістю та шлейфом (один мінус - випаровується). Відчуваю аромат ще кілька хвилин після того, як покладу флакон назад до шафи, коли дістаю просто послухати з кришечки. Композиція про жирну розу з дубовим мохом. Але коли знайшла вінтаж (парфум), була просто шокована - це зовсім інша пісня. Свіже, прохолодне, вологе лісне повітря, кришталеві квіти, загалом "еліпсоїдне" звучання та дуже цікаве розкриття. Різниця десь як між новою та вінтажною чорною магією, але цей принаймні можна носити в сучасній версії - красивий.

Спасибо за статью! Понравился подход, несмотря на фокус на солнечном знаке (здесь в принципе, все будет работать при сильном солнце - парфюм выбирается как элемент самопрезентации, - и слабой саморефлексии).

Лично я, как Дева с преобладающей Землёй (луна в ♑, АСЦ ♉) предпочитаю шипры и нишу, чему вполне можно найти объяснение при детальном рассмотрении кейса))

Ещё один момент: субъект может стремиться к объектам, компенсирующим недостающие энергии, что тоже вполне естественно.

Возможно, более точно вкусы будут отражать Луна и Венера.

Вчера разжилась флакончиком. Мама пару лет его вспоминала, очень хотела (в итоге говорит не тот, но ей и черная магия в хорошем винтаже не та оказалась - свойства памяти, полагаю). На деле же: красивый диффузный мыльный шипр, холодный, унисекс. Что интересно, хвойные нотки не слышны на старте, только в раскрытии. Как его можно было по назначению использовать - ума не приложу, уж очень громкий намазом на запястье.

Один из любимцев и главный любимец зимой. Он и добрый, воодушевляющий, и с характером, несколько обособленный. Как подтверждение - искрящиеся альдегиды с весёлыми фруктами (ананас часто слышу) и медитативные смолы/бальзамы. Характер восточно-альдегидно-шипровый. Но это не восточный базар, а скорее храм. Доступность и незаслуженная забытость нам, любителям, на руку.

П.с. у меня духи, глянцевые черные губки с матовым носом, купленные лет 15 назад в обычном парфюмерном магазинчике. И отливант ПДТ 90х. Винтаж мягче, шиприт в базе.

Никогда не пробовала десерт гранита, но аромат звучит очень съедобно (для меня слишком съедобно, чтобы его носить): в сердце сочная мякоть груши, похоже на сок или пюре, несладкая, с верхов (и достаточно долго в течение звучания аромата) нос щекочут красивущие цитрусы, но все это на самую малость "химозной" (вот он эффект пока ещё новых для наших носов и мозгов компонентов во всей красе), очень напоминающей некоторые ароматы Avon нулевых, базе. Тем не менее, именно благодаря этим компонентам очень объемный, диффузный и живой, собран красиво. Оттуда же возможно и эффект акватики - четких нот не уловила, но что-то есть. Освежает и бодрит, тем более что стойкость часов 8. Возможно в юности стал бы любимчиком, а сейчас слишком вкусно и легко, для себя только в качестве аромата геля для душа представляю. Красив!

Настолько не зашёл, что на нём я наверное впервые (а было дело давненько) серьезно задумалась о том, насколько индивидуально восприятие ароматов и какими безнадежными могут быть его слепые пятна. Здесь тубероза (хоть узнала, на том благодарю свой мозг) для меня превращается в дихлофос, что впрочем, уже случалось с некоторыми ароматами, но не так очевидно. Делала несколько затестов в разное время и условиях, максимум - начинал напоминать какую-то жвачку из 90-х)) Сильно сомневаюсь, что так было задумано. При этом маме и сестре понравился, нашлось кому семпл пристроить. Поэтому легко понимаю восторженные отзывы: там совсем другая картина, другая музыка звучит. И судя по их количеству, ошибаются мои нос и мозг. Ничего плохого не могу сказать, но предупреждать о сложности восприятия стоит.

Присоединюсь для статистики по поводу айвы - очень ощущается айвовое варенье. Что укрепляет и без того сказочный, отсылающий к детству образ. Я вообще выросла в частном доме с садом (в частном секторе, где улицы благоухают цветочными кустами, а из соседних садов доносятся ароматы других деревьев и растений), поэтому композиция апеллирует и к давно усвоенным носом ароматам ночной красавицы, матиолы, дурмана (датуры). Не знаю, как пахнут кувшинки (хотя лилии тут очевидны), но ощущаю и родство "болотным" нимфам Eden и Aura. Есть в нём какая-то душность, тем не менее, ее периодически освежает искрящаяся фрезия и согревает (вот тут я не в восторге) какой-то очень узнаваемый гройсмановский пудрово-ирисово-гвоздично-сандаловый аккорд. Удивительно, что не добавляет чувственности, звучание очень невинное. Очень красивая ольфакторная иллюстрация летней ночи в саду у воды, сквозь призму восторженного детского восприятия (или даже фантазии). Это абсолютно сказочная ночь, где небесные светила - волшебные персонажи наивной фантазийной пьесы. Люблю, но носить не могу, слишком он сказочный какой-то, такое настроение только нюхать или на ночь надевать.