Коментарии пользователя MartWolley

Наскільки ж він красивий! Суха деревина ніби з якимось дорогим алкоголем (солодким на запах, але не на смак), та кремовістю вершків. А на задньому плані грає якийсь східний мотив.

Я в захваті! Щиро здивований як дизайнерці вдалося передати цей аромат настільки натуралістично. Це аромат жовтих кульбаб та конюшини, квітів акації, зовсім не такий, яким його намагаються описувати. Усе залежить від ваших асоціацій, а в мене він асоціюється з пізньою весною — раннім літом.

Я би назвав цей парфум технічним, індустріальним, промисловим. Шкіра з пластиком та якимись машинними рідинами. Дуже пристойний шлейф. Можливо так справді пахне салон нового авто, але в мене немає можливості перевірити 😅 Любителям такого напрямку зайде, але не для мене. Треба запропонувати його нашому директору — бо саме на директорі транспортного підприємства його уявляю найкраще 🤭

Не аромат, а мистецтво! Якщо буде завгодно, то картина, що промальована до найменших деталей, на якій зображено окраїну соснового лісу, через який проглядається широчезний дикий степ повний польових трав. Дуже красиво, тут більше і сказати нічого. Хоча, я б йому додав хорошу долю анімаліки, але це вже мої особисті збочення)

Нуууу це цікаво. Те як дизайнер вирішив обіграти запах сімʼя —я навіть рефлекторно прибрав запʼястя від носу, настільки це здалося правдоподібно та огидно) потім знову підніс, оцінив, на цей раз мозок вже склав асоціацію із вʼяленою тюлькою не найвищої якості. Потім усе ж таки розумієш що це морські водорості, з часом зʼявляється металева нотка, яка тут символізує кров, та деревинно-квіткові ноти щоб усю цю композицію усе таки можна було назвати парфумом.

Гадаю що після осідання парфума солона нота не відчувається у шлейфі, а тільки біля шкіри, тому можна сміло носити. Буде пахнути свіжо та акватично. На мою думку цей аромат абсолютно маркетингова річ і була створена щоб підняти хайпу.

Перші асоціації після нанесення — невеликий фруктовий сад. Груші та яблука приторних сортів, пізня осінь. Плоди не встигли зібрати, вони впали й, змішуючись із мокрим листям, корінням і сирою землею, створюють густий, гнилуватий запах. Згодом до нього приєднується відчуття садових квітів — тих, що вже майже засохли, але відживші бутони ще здатні протриматися до перших снігів. Минувши якийсь час, запах гнилі та землі відходить на другий план. Залишається квітковість, а десь далеко — ледь вловима землистість. Ніби господар саду зрізав останні живі квіти й заніс їх до дому.І хазяїн той — людина далеко не молода. Її дім заставлений речами, зібраними тут протягом десятиліть. Речами, які не мають справжньої цінності, але які шкода викинути — бо вони стали частиною памʼяті. Стара кімната, повна таких дрібниць, у яку внесли букет останніх садових квітів — так звучить база Odor 93 для мене.

Ого! ОГО!!! Я думав що готовий був будь до чого, але це мене здивувало! Аромат від неочікуваності викликав істеричний сміх від якого я аж закашлявся. Таких верхніх нот я ніяк не очікував — запах (вибачте) поносу, жовчі, та шлункового соку. Дуже сильно і різко перші кілька хвилин. Дуже шокуюче. Та за пʼять хвилин усе нормалізувалося. Цей жах пішов на задній план, а на головну сцену вишли деревино-травʼяні ноти. Спешифічно, але носимо. Для тих хто полюбляє усілякі незвичайні індійські пахощі. Гадаю ми подружимося.

upd: Ці огидні кислі верхні ноти мені нагадують сморід сміттєзвалища. А саме оці рідини, що витікають із сміттєвоза, коли він розвантажує баки. Ніби ти випадково мокнув в цю рідину рукав і боїшся що цей запах залишиться з тобою на усе життя. Та добре що тривають вони не дуже довго. Однозначно найнезвичайніший аромат що мені зустрічався.

Ох уж ці Амуажі… Принаймні, я нарешті зрозумів що означає «не на кожен день» та «не для приміщення».

Уявімо якусь середземноморську країну. Зовсім не спекотний день, скоріше це перші осінні холоди, але навколо усе ще доволі зелено. На горизонті гори мʼякими схилами сповзають у море, а ми знаходимося на шикарній віллі, з ідеально підстриженим газоном та зеленими парканами стіною. Сьогодні тут свято! Посеред двору стоїть арка оформлена живим жасмином, в арці стоять наречені. Вони дуже красиві, їхні вбрання шикарні, вони щиро посміхаються. Фата нареченої розвіюється разом із запахом квітів від прохолодного вітерцю. Перед аркою стоїть натовп гостей. От вже подружки нареченої ловлять букет. Усім гарно і весело.

Саме так звучить цей аромат. Саме на таку подію я би радив його одягати. Шикарний, урочистий, життєрадісний, духмяний. На подію яка відбувається на вулиці в прохолодну пору року. Справді присутня потужна анімаліка, але вона відчувається тільки якщо розбирати аромат на частини, чого звичайний перехожий, скоріше за усе, робити не буде. Вона тут служить для підсилення квітковості і спрацьовує дуже влучно. Якщо сприймати його цілісно — інтенсивний квітковий (зовсім не солодкий) аромат. Лише для вулиці — в приміщенні він задушить і вас і оточуючих.

Антикварна годинникова майстерня старого майстра. Деревʼяні меблі на яких лак потріскався від часу. Облізлий скрипучий паркет, на який колись давно хазяїн випадково розлив масло, яким змащує механізми, але воно настільки вʼїлося, що аромат і досі відчувається в кімнаті. Вікна зашторені чорними кілограмовими гардинами, через які зовсім не потрапляє в середину денне світло. На столі стоїть лампа не з цього століття — вона ледь не єдине джерело світла тут, а в світлі цієї лампи, сидячи на кріслі зі шкіряними вставками, господар лагодить кишеньковий годинник, який мабуть буде ровесником нашого героя. Він відкриває верхню шухляду столу, в якій насипом валяються запчастини від механізмів, але умілі руки швидко знаходять саме те, що потрібно.

Саме так я відчув цей аромат — йому хочеться писати оди! Цікавий, або навіть зачаровуючий. Гадаю що цілком підходящий для офісу (якщо ним не обливатися з ніг до голови).

Якщо закрити очі на піраміду і просто уявити першу асоціацію, то це молодий соняшник. Нещодавно відцвівший. На ньому ще подекуди присутні пелюстки, але якщо по ним провести рукою, вони миттєво осипаються, а під ними мʼяке, нещодавно сформоване насіння. Свіжо та незвичайно. Красиво, але дуже тихо. Був би гучніший, поставив би 5 зірок.

Цікавий, сучасний, насичений. Аромат, що заставляє перехожих обертатися та питати що так пахне (як я власне про нього і дізнався). Поєднання фруктів, сандалу та потужного шлейфу (для мене чайної) троянди з ваніллю складає враження поєднання не поєднаного, що і викликає зацікавленість у ньому. Справді чимось схожий на Амуаж Guidance. Гарний аромат, але більше про жіночність, тому мені не підходить.

Я б порівняв цей аромат із хижаком, що зачаївшись вичикує свою жертву, та усе таки отримує бажане. під час розпилення здається не сильним, ніби каже «нанеси мене ще, пограйся зі мною» та не варто на це вестися, це провокація) після нанесення він справді огортає, відчувається приємно, справді навіює спогади з дитинства, ніби ти йшов з ним рука об руку там десь колись. Та настає момент, десь через 4-5 годин, коли більшість нот йдуть а на мізансцену вривається бразильським карнавалом ваніль. Те що я порівнюю з нападом хижака, бо ця ваніль відчувається тяжкою, удушливою та не відпускає до самого кінця. Від двох пшиків на шию та одяг, через 18 годин, я досі відчуваю його на собі.

загалом, по характеру поєднання нот він мені нагадує BDK Impadia — такий же одночасно ніжний та свіжий, з різкуватим солодким шлейфом. Сучасно та сміливо, якби тільки не задуха від ванілі…

Дизайн флакону та назва неймовірно вдало передають суть цього аромату. Відчуття ніби ти ніжишся лежачи під першими теплими промінчиками весняного сонця, приємний трохи прохолодний вітер бʼє по щоках, а навколо галявина всипана дикими тюльпанами і цей свіжий, в міру гіркуватий аромат тюльпанового цвіту огортає тебе пухнастою ковдрою. В парфумі відчувається спільна база із Cape Heartache та Memoirs Of A Trespasser від цього ж бренду

Ваніль та дубові бочки. Дивний аромат, через надлишкову солодкість здається навʼязливим, але його усе одно хочеться вдихати. Якийсь час не міг згадати що він мені нагадує, а потім зрозумів — Fox in the Flowerbed від цього ж бренду

Начитався відгуків, очікував справді чогось незвичайного, що від мене будуть шарахатися, але… Найбільш шкіряний запах із тих що мені зустрічалися. Відчуття ніби стою в магазині спорт-товарів у відділі з новенькими боксерськими грушами та футбольними мʼячами. Кріп присутній, але аж десь у повітрі, скоріше за усе це відголосок шкіри