О боже. Густий сирий ліс, де не пробивається сонце, зелені мясисті рослини, яглиця, чистотіл. Хтось безжально їх скосив і залишив сохнути на мохові. Неймовірне зелене звучання соковитої трави, незвичне і дивне. А далі ніби мамин поцілунок зранку в щоку -- запах її пудри і фіалок на підвіконні. І мох, багато моху, з краплями роси.