Ода Ганімеду, або як парфум з нотами аптеки підкорив моє серце.
Літом 2020 року, в розпал карантинних обмежень, опинилась в Одесі. В одному маленькому, но гордому бутику мені довелось вперше нанести Ганімед на зап'ястя та погуляти з ним певний час. Тоді я описала аромат як шкіряний шипр з нотами зеленого мандарину. Красиво, унісексно, в колекцію. Але так і не придбала. І ось весна, прохолодно і дощить, і Ганімед сам собою придбався. І він ней-мо-вір-ний - це моє солоне одеське море, просто посеред Києва - свіжа морська хвиля, вітер, мінеральна вода, аптека та йодистість, і зовсім трошки деревини і всякої зелені, яку навіть на ноти не можу розкласти. Я в ньому хочу жити і дихати тим шлейфом, і він виявився таким компліментарним, аж дивно. А ще більше люблю Ганімед на чоловікові - от на ньому мандарин з м'якою деревиною, і ніякого йоду, і навіть османтус чутно. Робота генія.