Сьогодні нарешті руки добралися до Habanita. Настрій із самого ранку був, м`яко кажучи, гімно, тому потрібно було якось прям срАчно змінити цю ситуацію, окутавши себе теплом, наче накинувши якусь невидиму вуаль, що несе свій суто індивідуальний позитив. І ось пшик один та ще однюсенький і всьо…я поринула у кайф: аромат церковних свічок, що плавляться, дим із кадила, якийсь такий густий туман, насичене рожева олія…Habanita огортає коконом душевного спокою, коконом безпеки, коконом комфорту. Аромат дуже багатогранний, важко піддається описам словами. Шлейфить неймовірно гарно. Як тепер вийти із цієї ейфорії?!
Кремчик
