Ця історія про те, як не треба дослухатись до чужої думки і пробувати все самостійно. Чула якось вислів, що знайомство з Амуажами небезпечне, бо після спроби одного ви так, чи інакше придбаєте у марки все. Це лоскоче уяву та спокусливо муляє думки. Але, навіть ще не знаючи Інтерлюд, я точно знала, що цей Амуаж мені буде не потрібен. Один із самих-самих анти комплементарних ароматів у блогерів! Відгуки, які я про нього чула були просто жахливими. І чим там людям тільки не "воняло": і брудом, і шпалами, і потягами, і сажею... Погодтесь, така репутація рідко може вистрілити чимось вдалим. Але...
Мене зачіпив привабливий колір, такий красивий: яскравий, сапфіровий, сине із золотом ( а в мене особистий пунктик і слабкість до парфумів в синіх пляшках) - просто казковий! Я як сорока потяглась до флакончика, відкрила кришку і прислухалась до нього. Боже, який же чарівний аромат!... Абсолютно нічого жахливого! Спочатку такий красивий акорд ладану з копченою шкірою, потім хвиля гірких перепонок грецького горіху, і ківі, ківі, багато ківі. Нота ківі дуже рідкісна в парфумерії, але мій ніс реально її відчуває.
На даний час маю шість Амуажів, але тільки цей в саме сердце . Красивий, гордий, трішки амбіційний, трішки відсторонений, самобутній, непростий. Любить тепло, в холоді, та ще з моєї холодної шкіри, звучить ображено-копчено, отож тільки на тепло! Однозначно тестити, бо це скоріше не про компліменти, а про самосприйняття. Стійкість зухвала, шлейф не довгий , проте з себе чую до самого душу. Я знайшла свій єдиний, татемний аромат, це як про мене у флаконі... Люблю тебе, Інтерлюд Вумен! 💖