Аромат свіжої троянди з геранню, спочатку холодний і свіжий. Одразу ж сюди домішується сильно виражена нота заліза, яке поступово затьмарює троянди. Запах залізної мокрої труби з іржею. Все це окутане церковним ладаном. Мій чоловік, принюхавшись, спитав, звідки це пахне церквою. Дізнавшись, що це мої парфуми, пробурмотів собі під ніс, що я вже зовсім чокнулась:)) Аромат дуже неоднозначний і дуже вже "на любителя", для мене неносибельний в люди взагалі.
P.S. Не думала, що повернусь повторно до цього аромату, але... Попередня частина коментаря написана у прохолодну весняну погоду. Знаючи, що Амуажі красиво відкриваються і проявляють себе в повній красі влітку, на гарячій шкірі (принаймні на моїй холодній шкірі - це відбувається саме так), вирішила спробувати його зараз, і можу із впевненістю сказати, що аромат звучить інакше. Так - це ті ж троянди, і металеві нотки присутні, але аромат "заграв", тут і красивуща амбра в базі, і спецієвість, особливо відчуваю гвоздику, є й ладан, але в теплі він не кислить, а окутує все ніжним таємничим димком...
Аромат із своїм "Я", і таким він мені подобається, взагалі всі Амуажі влітку звучать багато й неперевершено, тільки дозувати треба відповідно, з ними ви точно не зіллєтесь із натовпом)