Коментарии пользователя __Atomick VOLETI__

Terre d`Hermès Eau Intense Vetiver у перших батчах — це концентрований, сухий і дуже шляхетний ветивер без косметики й солодких костилів. Стартує гіркувато-цитрусово, з тією фірмовою «земляною іскрою» Hermès, ніби щойно розрізали апельсин над вологою корою. Далі виходить головний герой: густий, кореневий ветивер — деревний, трохи димний, холодний, із дзвінкою мінеральною сухістю, що особливо красиво звучить на морозі. Аромат простий по формулі, але дуже глибокий по відчуттях — як добре відполірований шматок темного дерева, який гріється в долоні й пахне чистою природою, а не парфумерним цехом.

Kenzo Pour Homme у дореформеному батчі — це рідкісний приклад акватики, яка не про душ-гель, а про живу, солонувату морську глибину з водоростями й холодним бризом. Стартує чисто й просторо, з тією самою фірмовою «водяною прозорістю», що одразу малює горизонт, вітер і мокре дерево на березі. Далі аромат стає глибшим і мужнішим: з`являється зелена гірчинка, трохи йоду, м`яка деревна опора — і все це звучить цілісно, без синтетичних зламів. Настільки вдала й легендарна композиція, що Boadicea the Victorious фактично запозичили її ДНК і випустили свій Lion Heart — тільки вже за зовсім інші гроші.

У старих батчах Moschino Uomo? стартує чистими, соковитими цитрусами з легкою гірчинкою бергамоту, ніби холодний ранковий повітряний ковток. Далі виходять м`які трави, герань і трохи шавлії — не мильні, а сухі, зелені, як щойно зірвані стебла. База на сандалі й кедрі тепла, спокійна, з легкою кремовістю, без синтетичного «шлейфу заради шлейфу». В цілому звучить натурально й зібрано, як доглянутий чоловік у світлій сорочці, без пафосу і без спроб здаватись тим ким він не є. Це аромат - впевненість в собі та надійність для інших.

Не з тих ароматів, які намагаються сподобатись — звучить сиро, мінерально й трохи відсторонено. Зелень і земля відчуваються чесно, без глянцю, ніби прогулянка не парком, а реальною дикою місцевістю. Розкриття неспішне, без солодких примирень із носієм, тримає характер до кінця. Для тих, хто втомився від «красивих» композицій і хоче щось більш природне й пряме, навіть якщо це не для щоденного носіння.

Важкий, насичений, одразу дає зрозуміти, що це не аромат для фону і не для швидких компліментів. Спеції й смоли звучать щільно, без прикрас, із тією фірмовою амужівською серйозністю, яка комусь здається надмірною, а комусь — чесною. Розкривається повільно, без різких стрибків, тримає рівну напругу й не розсипається в солодку кашу. Аромат для тих, хто свідомо обирає складні східні композиції і не чекає, що вони будуть «зручними».

Epic не про легку свіжість і не про гру тонких акордів — він про щільний, багатошаровий східно-деревний профіль. Відчуваєш і спеції, і сухі смоли, і делікатні деревні тони, що нагадують тяглість Clive Christian VIII Rococo Immortelle, але з меншою пафосністю.

Холодна м`ята і смоли зібрані акуратно, без надриву й пафосу. Аромат більше про відчуття простору й повітря, ніж про густу східну драму. За характером перегукується з Beach Hut Man, але менш солоний і більш сухо-димний. Носиться легко, без бажання щось доводити.

Чистий, сухий, майже аристократично відсторонений аромат без спроб когось вразити. Тут ладан і деревина подані акуратно, без амоуажівської театральності, усе тримається на балансі. За настроєм близький до Bois du Portugal, але більш м`який і менш формальний. Аромат для тих, хто втомився від «гучних» ніш і хоче спокійної впевненості.

Троянда тут щільна, суха й гаряча, без романтики і без «пелюсткових» реверансів. Це не про ніжність — це про камінь, спеції й розігрітий мінерал, де солодкість тримають на короткому повідку. За характером ближче до східної інтерпретації Portrait of a Lady, але без її глибини та драматургії — простіше, пряміше, грубіше. Хороший приклад того, як Amouage робить «троянду для втомлених від троянд»: ефектно, але без бажання вивчати її годинами.

Звучить як добре вихований фужер старої школи, без агресії і без надлишкової свіжості. Є асоціації з Pour Monsieur, але з більш округлою, сучаснішою подачею. Тут не про ефектність, а про баланс і якісну роботу з класичними інгредієнтами. Хороший вибір для офісу, зустрічей і тих випадків, коли аромат має бути частиною образу, а не його центром.

Це фужер у старій школі, жорсткий і трохи колючий, без косметичної м`якості. Можна провести паралель з Drakkar Noir, але на дорожчому й більш натуральному рівні. Ніякої гурманіки чи тепла — зелень, гіркота і суха пряність. Вибір для досвідченого носа, який не чекає від аромату зручності.

Це пряно-тютюновий аромат із теплим східним ухилом, без амважівської театральності. За настроєм він ближчий до Tobacco Vanille — солодкий тютюн, спеції, щільне тепло, але менш кремовий і менш гурманський. У базі з`являється сухість, яка нагадує Eau des Baux, тільки дорожче і важче. Не відкриття, але добротно зібраний тютюново-пряний комфорт без різких кутів.

Це не свіжак і не літній компліментарний варіант, а сувора зелень з характером. М`ята, гальбанум і сухе дерево створюють відчуття дисципліни, а не відпустки. Паралель з Green Irish Tweed очевидна, але тут усе жорсткіше, холодніше і менш згладжено. Аромат для тих, хто втомився від солодкої «ніші» і хоче чистий, серйозний запах без емоційних реверансів.

Спроба зіграти в пустельний ладаново-пряний стиль без серйозного занурення. Від Tauer залишилась лише суха оболонка і спеційна пудра, без внутрішньої напруги та розвитку. Натомість читається простіший димно-теплий мікс, десь між Tiger`s Nest і Suki Essence, але значно прямолінійніший. Для знайомства з настроєм — зійде, для глибини і характеру — ні.

Аромат без характеру, але з функцією — і він її виконує. Свіжість, легка металевість і чистота тримаються разом без провалів і перекосів. Це варіація на тему 212 Men, простіша і менш об`ємна, зате передбачувана. Не чіпляє, але й не дратує — типова робоча конячка.