З відливанту звучав "ну таке". Зі шкіри перші хвилини: о Боже, мені треба, це його я завжди шукала, де купити пляшку, де взяти гроші аааа. Дорогий, контрасний але збалансований, солодкі цитруси, холодні спеції, теплі смоли з димком, якась ледь відчутна солоність, трохи приборканої ванілі, шороховатість бобів тонка, десь якась зеленушечка чи то від ветіверу чи то від троянд, так, натяком. Тобто все й одразу при тому у балансі. Вишукано і дорого. В мене ще асоціації з річвудом від ксержофа пішли на деревяшистий блок.
Поки шукала де купити, всівся на мені як Amouage Epic, але більш теплий та Mon nom est rouge від Majda Bekkali, але мякший. І тадам - зявились сверблячі амбродеревяшки. Вони тут мякіше і якісніше і в цілому носибельніші, ніж у мажди. Цей відливант доношу, але пляшку навряд чи купуватиму. Якщо б обирала між епіком і цим, обрала б цей скоріше, бо в нього трохи менше троянди і на мені не кислить, як епік. Але на відміну від епіку тут немає лісової хащі :-)