Стартує гуашшю та ванільним молоком, та розкривається підтанувшим, шороховатим та структурним молочним шоколадом з горішками та жирною молочною пінкою. Дуже гурманська річ, прямо таки з їсти хочеться. З часом йде у бік чогось білоквіткового типу Terracotta Guerlain, але на відміну від теракоти, тут акцент розставлені так, що вдихаючи Emanuele сприймаєш саме солодощі, а не квіти. Деревини ж, чи прянощів я не помітила зовсім, все собою заполонив молочний шоколад у великій кількості.
Стартує щільною гіркою зеленю, дійсно схожою чи то на перець, чи то на зелений горошок (не духмяний, а той що продають на ринках). В розкриті на передній план виходить пачульна троянда, що нагадує мені троянду у класичному, рожевому Agent Provocateur, але без притаманної йому тілесністю, а з чудовою, бадьорою зеленю. Гостренька свіжість весь час десь на задньому плані. Аромат не солодкий, свіжий, але при тому не легкий, а якийсь дуже пружний, середньої гучності, але дуже нетривіальний та харизматичний. Те що треба на літо!
Пилково-пудрова мімоза, з легким зеленим відтінком свіжого огірка. Аніса як такого я не чую, але відчуття морозної прохолоди у парфумі виразне. Гарно, свіжо, жіночно і на диво об ємно. Мені трохи нагадав за настроєм Mimosa Tanneron Perris Monte Carlo, хоча, звісно, не клони, що довів паралельний затест.